27

English version below

Перші години російського вторгнення. Реакція людей у Києві

Спальний квартал Києва, 5:10 ранку. Ми з дівчиною прокинулися від гучного вибуху. Таких вибухів ми ще не чули, це не салюти. Ракетний обстріл?

Трохи тремтячими руками я відкриваю телефон і заходжу дивитися новини. Путін оголосив про початок війни, російські війська наступають на територію України. Я біжу на кухню і відкриваю вікно. Знову вибух. І знову. Пташки зриваються в небо, подекуди чути сирени припаркованих поряд автомобілів. На обрії світає.

Перші думки: чи влучать у наш будинок? Якщо влучать, то чи захистять стіни від уламків? До горла підступає рвотний рефлекс, намагаюся взяти себе в руки і випити води. Поряд тихенько скавчить собака. Вона боїться вибухів. Я не уявляю, як вона буде з нами в цей період. Зі смартфона Путін щось говорить про «звільнення України від нацистів» і закликає українських військових скласти зброю. Емоції страху змінюються емоціями злості й ненависті. Хочеться схопити смартфон і розбити його об стінку, аби не чути цей голос, схожий на звук скриплячого заліза.

5:30 ранку. Перші вибухи наче стихли. Росія балістичними ракетами обстрілює українські військові об’єкти, склади і пункти управління. Підходжу до вікна. На вулиці подекуди видно, як загоряться червоні фари автомобілів. Найбільш швидкі кияни вже кидають валізи в багажники своїх автомобілів і тікають зі столиці. Я теж швидко вдягаюся, треба побігти перевірити, чи відкрите бомбосховище у сусідньому будинку. Бомбосховище — це старий підвал, який місцева влада очистила від сміття і провела туди світло. Цей підвал ще ніколи не використовувався як укриття від бомб. Вибігаю на вулицю. Хтось поспішає до своїх автомобілів з валізами в руках, а хтось не спокійно іде по вулиці з цигаркою в руках. Це така загальмована реакція, чи нерозуміння загрози? Адже в будь-який момент вибух може пролунати прямо тут, на нашій вулиці.

Бомбосховище досі не відкрили. Оператор комунальної служби обіцяє, що за кілька хвилин сюди прибіжить працівник з ключами і відкриє. Моя дівчина разом з собакою залишаються в квартирі на сьомому поверсі. Дзвоню і питаю, чи все ок. Ніби так, собака і далі тихенько скавчить. Я біжу до найнижчого банкомата і проклинаю себе за те, що не зняв достатньо готівки завчасно. Просто не вірив, що почнеться повномасштабна війна. Ніхто не вірив. Перед банкоматом невелика черга. Жінка не може себе опанувати і засунути банківську картку в отвір, руки трусяться. Хтось їй допомагає. Я стою і думаю: через скільки хвилин у банкоматі закінчиться готівка? Комусь очевидно не пощастить. Повз у бік станції метро пробігають студенти з валізами. З сусіднього магазину раз за разом виходять заспані люди: в одній руці у них пакети з консервами і крупами, в іншій – бутиль питної води. Знову пролунав вибух, гучніший за попередні.

В новинах пишуть, що російські війська обстрілюють українські аеродроми балістичними ракетами. По всій ділянці кордону з Росією тривать обстріли українських прикордонників ледь не з усіх видів зброї. Не відомо, скільки загиблих, скільки поранених. Але очевидно, що багато. Повертаюсь додому. Швидко збираємо тривожні рюкзаки і набираємо воду усюди, куди вона тільки заллється: бутлі, каструлі, відра. За вікном не перестають кричати птахи. Ми з дівчиною збираємо рюкзаки з розрахунком на кілька днів. Хоча я відчуваю, що можу повернутися додому не скоро.

На годиннику 7:30 ранку. Українські війська збили щонайменше 5 літаків і військовий гелікоптер росіян. За півгодини я мав розпочати зум-заняття з вивчення англійської. Зараз це звучить абсурдно. Тим часом в Києві збили ворожий безпілотник, він впав прямо на дорозі в спальному районі. З Білорусі на північ України заходять танки. З півдня — анексованого Криму — так само іде вторгнення російських військ. Значить, намагаються окупувати усю Україну.

The first hours of the Russian invasion. The reaction of people in Kyiv

A sleeping quarter of Kyiv, 5:10 am. We woke up from a loud explosion, we have not heard such explosions yet, they are not fireworks. Rocket fire?

With a little trembling hand, I open the phone and go to watch the news. Putin has announced the start of the war, Russian troops are advancing on the territory of Ukraine. I run to the kitchen and open the window. Explosion, again. And again. Birds burst into the sky, sirens of cars parked nearby can be heard in some places. It is dawning on the horizon.

First thoughts: will they hit our house? If they hit, will the walls protect us from explosions? A gag reflex approaches my throat, I try to take myself in hand and drink water. A dog is barking softly nearby. She is afraid of explosions. I have no idea how she will be with us during this period. Putin in live says something about «Ukraine’s liberation from the Nazis» and calls on the Ukrainian military to lay down its arms. Emotions of fear are replaced by emotions of anger and hatred. I want to grab a smartphone and smash it against the wall to not hear this voice, similar to the sound of creaking iron.

5:30 a.m. The first explosions seemed to subside. Russia is firing ballistic missiles at Ukrainian military facilities, depots, and command posts. I approach the window. On the street, you can sometimes see red car headlights. The fastest Kyiv citizens are already throwing their suitcases in the trunks of their cars and fleeing the capital. I also get dressed quickly, I have to run to check if the bomb shelter in the next house is open. The bomb shelter is an old basement that local authorities have cleared of debris and used to the light. This basement has never been used as a shelter from bombs. I run out into the street. Some people hurry to their cars with suitcases in their hands, and some walk quietly down the street with a cigarette in their hands. Is it such a retarded reaction, or a misunderstanding of the threat? After all, at any moment an explosion can be heard right here on our street.

The bomb shelter has not yet been opened. The utility operator promises that an employee will run here with the keys and open them in a few minutes. My girlfriend and dog stay in the apartment on the seventh floor. I call and ask if everything is ok. As if so, the dog continues to bark softly. I run to the ATM and curse myself for not withdrawing enough cash in advance. I just did not believe that a full-scale war would break out. Nobody believed. There is a small queue in front of the ATM. The woman can’t control herself and puts the bank card in the hole, her hands are shaking. Someone is helping her. I stand and think: in how many minutes will the ATM run out of cash? Someone will be unlucky. Students with suitcases run past the metro station. Sleepy people come out of the next store again and again: in one hand they have bags of canned food and cereals, in the other — a bottle of drinking water. There was another explosion, louder than the previous ones.

The news says that Russian troops are shelling Ukrainian airfields with ballistic missiles. The shelling of Ukrainian border guards from almost all types of weapons continues along the entire section of the border with Russia. It is unknown how many were killed or wounded. But a lot. I’m coming home. We quickly collect anxious backpacks and collect water wherever it pours: bottles, pots, buckets. Birds keep screaming outside the window. My girlfriend and I are packing our backpacks for a few days. Although I feel like I may not be home soon.

At 7:30 a.m. Ukrainian troops shot down at least five planes and a Russian military helicopter. In half an hour I had to start zoom-lesson in learning English. Now that sounds absurd. Meanwhile, an enemy drone was shot down in Kyiv, it fell right on the road in a residential area. Tanks are coming from northern Belarus to the north of Ukraine. From the south — the annexed Crimea — is also the invasion of Russian troops. So, they are trying to occupy the whole of Ukraine.

Головне фото: Hmarochos/Уламки невідомого об’єкту (хвостова частина ракети чи дрон) на вул. Васильківська 3 після вибухів в Києві, Україна, 24 лютого 2022 року

Main photo: Hmarochos/Fragments of an unknown object (the tail of a rocket or drone) on the Vasylkivska street, 3 after the explosions in Kyiv, Ukraine, February 24, 2022