983

З першого дня повномасштабної війни росіяни зайшли до Херсонської області: за кілька днів окупували обласний центр, а згодом — майже всю Херсонщину. Цей регіон стратегічно важливий для росіян, оскільки звідси вони можуть постачати воду до раніше окупованого Криму. 

Наприкінці березня українські війська почали контрнаступ на Херсонщині та станом на зараз звільнили від окупації майже два десятки українських сіл — переважно це північ області. У звільнені населені пункти поступово повертаються люди, але лінія вогню звідси недалеко, тому про безпеку говорити зарано.

«Слідство.Інфо» відвідало кілька деокупованих сіл Херсонської області та поспілкувалося з місцевими мешканцями про те, що їм довелося пережити під час окупації та які саме російські військові господарювали у цих селах.

Мапа деокупованих сіл Херсонської області станом на 18 травня 2022

Мапа деокупованих сіл Херсонської області станом на 18 травня 2022

«Всю їжу повигрібали. Най вдавляться» 

Село Краснівка на півночі Херсонської області колись було сповненим життя: тут бігали діти, поралися на городах дорослі, на подвір’ях було чимало худоби. Зараз тут — пустка, лише у деяких будинках є господарі. Не всі мешканці повернулися: хоча до лінії фронту з десяток кілометрів, ті, хто вже заселилися у домівки, непокояться, що окупанти знову повернуться.

Вікторія залишалася у Краснівці від початку військових дій і до середини квітня. Росіяни зайшли туди 13 березня, і почали встановлювати свої порядки: перевіряли телефони, шукали військових та тих, у кого була зброя або військова форма. «Розпитували, чи були тут українські військові. Кажу: нема тут нікого. А через день бачила, як машин 15 російських військових з мішками та зброєю приїхали до села. Вони тут розмістилися», — пригадує жінка. Разом з Вікторією у селі залишилася її 16-річна донька та хвора мати, яка жила в іншому будинку. Чоловік Вікторії Микола поїхав на Дніпропетровщину за день до вторгнення — так і не зміг повернутися. 

Вікторія разом із матірʼю потрапила під обстріл у Краснівці Херсонської області

Вікторія разом із матірʼю потрапила під обстріл у Краснівці Херсонської області

Її мати живе на околиці села, тому потрапити до неї було непросто — довелося проходити через пости. «Росіяни наставили на нас автомат і запитали, куди ми йдемо. Я сказала, що до матері, то вони пропустили», — згадує вона. Після того, як росіяни розмістилися у селі, Вікторія вирішила забрати маму до себе — вона пересувається на візку, тому старшій жінці в умовах бойових дій було складно. 

Коли вони з матір’ю йшли додому, потрапили під мінометний обстріл. «Почали стріляти. Мама на колясці, накрила маму ковдрою, щоб її осколками не поранило, сама пригнулася і бігом біжу. Всі поховалися, а ми з мамою на тому візочку біжимо. Ну нічого, пробігли, всі цілі», — розповідає жінка. Наступного дня хотіла забрати газовий балон із маминого будинку — так поруч міна здетонувала. Жінка й досі дивується, як вибух не зачепив її.

Микола не зміг повернутися до села Херсонської області через окупацію

Чоловік Вікторії, Микола, не зміг повернутися до села на Херсонщині через окупацію

Росіяни у селі змінювалися. Спочатку, кажуть, зайшли, схоже, «строковики». Ті поводилися більш ввічливо — питали, чи можна позичити якісь речі. А потім до села прийшли буряти та представники формувань з «ДНР/ЛНР». Вони обшуковували хати, погрожували вбивствами та розстрілами місцевим. Ті розповідають, що окупанти знущалися над жінками: тут зґвалтували 16-річну дівчину із багатодітної сімʼї та вчительку старшого віку з місцевої школи. Сімʼю дівчинки згодом вивезли з окупації, зараз вона проходить зараз реабілітацію у Кривому Розі. Родина дівчинки досі не повернулася до села, а старша жінка, яку зґвалтували окупанти, ні з ким не спілкується.

Квіти поруч із покинутим через російську окупацію будинком у Краснівці Херсонської області

Квіти поруч із покинутим будинком у Краснівці Херсонської області

У Краснівці росіяни облаштували штаб та розміщувались в місцевих хатах

У Краснівці росіяни облаштували штаб та розміщувались в місцевих хатах. Вікна закладали книжками

Саме у Краснівці російські військові влаштували свою базу, тож було їх тут багато. Вони тоді ходили по селу і питали у людей, чи можна пожити у них в хатах. Вільні займали самостійно. А у господарів ще не пустих хат все-таки питали дозволу. Вікторія їм відмовила, та окупанти не полишали спроб. Приходили кілька разів, одного разу просили телефон, стукали вночі в хату, але жінка не відчиняла. А після того, як на краю села знайшли українську форму, влаштували місцевим терор: ходили і перевертали всі двори догори дном, шукаючи військових. «У нас була військова форма вдома, довелося спалити, аби їм не дісталася», — каже жінка.

росіяни облаштовували житло у покинутих будинках Херсонської області

Росіяни облаштовували житло у покинутих будинках Херсонської області

Покинутий будинок у селі на Херсонщині, де жили росіяни

Покинутий будинок у селі на Херсонщині, де жили росіяни

Фотографії мешканців у покинутому будинку на Херсонщині

Фотографії мешканців у покинутому будинку на Херсонщині

У тих будинках, де жили окупанти — знищене майно та розкидані речі. В одній із хат, де жили російські військові, і досі помітні сліди їхнього перебування. Підлогу вони застеляли соломою, порозкидали свої сухі пайки. А у дерев’яному вуличному туалеті виламали дерев’яне сидіння, спалили, та поставили туди кілька автомобільних покришок. Селяни жартують, що мабуть їм так було звичніше справляти потреби.

нічліг росіян у селі Краснівка Херсонська область

Росіяни облаштовували собі нічліг у хатах Краснівки у Херсонській області — стелили солому та встановлювали ліжка

Росіяни розібрали туалет у Краснівці Херсонської області і встановили там покришки

Росіяни розібрали туалет у Краснівці Херсонської області і встановили там покришки

«Я підготувала погріб, аби ховатися від обстрілів, — продовжує Вікторія. — Консервації туди наносила, спальне місце облаштувала. Занесли туди 60 банок тушонки. Росіяни вигребли всю тушонку, а закрутки залишили. Може, просто не знають, що воно таке. Всю їжу повигрібали і повиїдали. Най вдавляться. А по собі залишили купу пустих пляшок».

підвал щоб ховатися від обстрілів росіян

Підвал, який подружжя з Краснівки обладнало, щоб ховатися від обстрілів росіян

Пригадує Вікторія і напівкумедну історію. Одного разу російський солдат попросився до їхньої хати, щоб посмажити яєшню. Відмовляти було страшно, тож пустили. Та поки він смажив яєшню, її донька помітила, що той геть забув за власний автомат, приставивши його до стіни. «Кажу: доцю, хапай автомат. А вона: та ні, а раптом що. Страшно було», — розповідає вона.

російські окупанти залишили сміття і пляшки у Краснівці Херсонської області

Сміття та пляшки, яке по собі залишили у Краснівці Херсонської області окупанти

Врешті, за кілька днів Вікторія знайшла волонтерську автівку, водій якої погодився вивезти її родину та сусідів з окупованої території. Евакуюватися вирішили через доньку та маму. Змогли забрати ще чотирьох сусідів. 

Аби виїхати, довелося домовлятися з росіянами — бо автівку могли розстріляти. Ті попередили: вішайте на дзеркала білі шмати, щоб вони знали, що це мирні мешканці їдуть, бо снайпери легко можуть розстріляти авто. «Я вмовляла їх випустити нас. Моя мама на візку, я не можу її під час обстрілів ховати у підвалі, це неможливо. Врешті погодилися», — каже жінка. Після цього вона три дні плакала та не могла спати — весь час снилися жахи, згадувалися окупанти. Пригадуючи ті жахи, жінка обіймає себе руками.

Більшість мешканців евакуювали у наступні дні — волонтери та місцева влада, яка організувала автобуси. Частину людей довелося шукати по підвалах, де вони ховалися від окупантів та обстрілів, тож зв’язку із ними не було.

пошкодження будинку у Крансівці Херсонської області від російського снаряда

Пошкодження будинку у Краснівці Херсонської області від російських снарядів

Повернулася родина сюди за кілька тижнів, на початку травня, із початком деокупації. Будинок постраждав від обстрілів: повибивало вікна, осколком снаряда пробило дашок над ґанком. Та родина навела лад на обійсті, облаштувала город — попри загрозу повернення окупантів, кажуть, що їсти щось треба. 

«Алкоголіки і наркомани, ось хто вони» 

За кілька кілометрів від Краснівки — село Свободне, у якому також господарювали російські загарбники. Поруч із в’їздом до села — автобусна зупинка, у якій зяє діра. Кажуть, росіяни їхали колоною і просто вистрілили у неї з танку.

Зупинка транспорту на Херсонщині, зруйнована вистрілом з російського танку

Зупинка транспорту на Херсонщині, зруйнована вистрілом з російського танку

Залишки російських боєприпасів на деокупованій території Херсонщини

Залишки російських боєприпасів на деокупованій території Херсонщини

залишки російської техніки у селах Херсонської області

Залишки російської техніки у селі Херсонської області

Дорогою зустрічаємо тракториста — той відмовляється спілкуватися, бо спішить, адже потрібно посіяти збіжжя. «Часу немає з вами говорити, робота чекає, людей годувати треба», — каже він. З огляду на кількість тракторної техніки у цих місцях, регіон поступово починає сівбу — попри те, що на дворі середина травня, час ще є: зерно зійде і люди зможуть зробити запаси. Вибухи тракториста не лякають: «Нам тут треба робити свою роботу, а решту зроблять наші військові». 

Тракторист у селі Херсонської області поспішає на поле

Тракторист у селі Херсонської області поспішає на поле

Росіяни пройшли через цей населений пункт у середині березня, та не зупинялися, бо прямували до бази — у Краснівку. Під час окупації світла та води у селі не було, та через те, що це село, люди не голодували:  є худоба, кури, запаси. Ті, хто був молодший чи з дітьми, повиїздили, залишилося тільки кілька старших людей. 

Херсонські трактористи уже розпочали посівну

Херсонські трактористи уже розпочали посівну

Місцевий мешканець Ігор розповідає, що не хотів полишати стареньку матір саму, тому залишився попри окупацію. Чоловік пішов на пенсію та переїхав сюди з Кривого Рогу доглядати за нею. Він був тут весь час, але окупантів називає «алкоголіками та наркоманами, які їздили пʼяними по селу». 

«Такі собі вони солдати, навіть автомат тримати не можуть. Побилися між собою. Один запхав автомат у землю, дуло забилося, а він стоїть пʼяний і не може зрозуміти, що коїться», — розповідає Ігор. Він навіть ходив та дражнив їх — одягав камуфляжну форму, яка залишилася зі старих часів, та так і ходив селом. На питання, чи не було страшно, каже: «А чого мені боятися, я на своїй землі. А так хоч допомагав тим, хто залишився».

Ігор, мешканець села Свободне у Херсонській області

Ігор, мешканець Свободного у Херсонській області, спеціально одягав камуфляжну форму, аби подратувати окупантів

Лорд, пес мешканця Свободного Ігоря, провів разом з ним всю окупацію у селі та повідомляв господаря про обстріли

Лорд, пес мешканця Свободного Ігоря, провів разом з ним всю окупацію у селі та повідомляв господаря про обстріли

Росіян, які тут стояли, він згадує з неприязню. «Ходили тут ті буряти, пропонували бур електричний, аби землю бурити для стовпчиків. Вони його десь вкрали, а тут пробували виміняти на горілку. Перше, що вони зробили — повигрібали по всіх хатах горілку та вино, аби очі заливати. В них нічого було їсти, то вони розбивали магазини, били і грабували хати, просили картоплю і яйця. Приходили і питали: «Скажи, де тут багаті люди живуть, щоб ми їх пограбували». Я їх посилав», — каже Ігор. Окупанти по селу позабирали всі автомобілі, розмалювали їх своїми позначками, так і їздили. Свою машину Ігор знайшов у сусідньому селі, привіз її трактором, відмив та відчистив. Каже, що окупанти поламали двері та пробили колеса.

мати Ігоря, яку він доглядав в окупованому роіснами селі Херсонської області

Мати Ігоря, яку він залишився доглядати в окупованому росіянами селі Херсонської області

Крали й велосипеди, навіть дитячі. Інша мешканка села, Наталія, свій велосипед знайшла у сусідньому селі без колеса. Знайшли його місцеві трактористи, які почали готувати поля під посів, привезли та повернули його жінці. Про окупацію згадує неохоче: росіяни кілька разів стукали до їхнього будинку, та пошкодили саме обійстя. Майже всю окупацію родина провела у погребі. «Перед тим, як вони зайшли, були вибухи, ми розуміли, що вони вже близько. Дочку із онукою вивезли, самі залишилися, закрилися та не виходили. Світла не було, тож палили потихеньку свічки. Виходили лише до криниці по воду. Кілька разів чули гучні постріли: кажуть, що то росіяни не ладнали між собою та влаштовували п’яні перестрілки», — розповідає Наталя.

Вкрадений росіянами велосипед, який мешканка Свободного Херсонської області знайшла у сусідньому селі

Вкрадений росіянами велосипед, який мешканка Свободного Херсонської області знайшла у сусідньому селі

Окрім нетверезих бурятів, до села заходили й ДНР-івці. Коли Ігор пригадує їх, змінюється на лиці. Каже, що зайшли вони за три дні після бурятів. Стояло їх в селі десь близько 200 людей, стріляли худобу, курей та качок, погрожували людям розстрілами, та, на щастя, нікого не катували і не розстрілювали, бо тут залишилися самі старші люди. Розповідає і про зґвалтованих у сусідньому селі — чутки про це дійшли й сюди.

Згорілий від потрапляння снаряду будинок у Орловому Херсонської області

Згорілий від потрапляння снаряду будинок у Орловому Херсонської області

У деяких будинків у селі Орлове посічені уламками снарядів паркани

У деяких будинків у селі Орлове посічені уламками снарядів паркани

Безлюдна вулиця у покинутому селі Орлово поруч з лінією фронту у Херсонській області

Безлюдна вулиця у покинутому селі Орлово поруч з лінією фронту у Херсонській області

До ще одного села Орлове, яке розташувалося далі вглиб області, ближче до лінії фронту, мешканці досі не повернулися. Більшість подвір’їв зачинена на замок. Більшість будинків вціліли, у частини — пробитий дах. У деяких господарствах посікло паркани, а кілька будинків розтрощило російськими снарядами вщент. Квітучі вулиці в бузку та нарцисах пустують: тут немає жодної живої душі, лише чути, як гавкають полишені господарями собаки.