Влада неодноразово обіцяла виділити безкоштовно землю бійцям, які повертаються з війни на Донбасі. Ми вже робили розслідування про те, як виконання цієї обіцянки перетворилося на фікцію в Дніпрі. Там учасникам АТО запропонували ділянки біля сміттєзвалищ, собі ж депутати захотіли забрати найкращі місця біля річок і лісів. Ну а що в Києві, де найдорожча земля в Україні? Тут прикриваючись бійцями, впливові ділки виводять величезні шматки територій, з яких ветеранам АТО дістануться хіба що дрібні клаптики.
Восени киянину Андрію Аболмасову могло б виповнитися 48 років. Бійця «Айдару» не стало влітку 2014-го, коли під Луганськом велися запеклі бої. В Києві у нього лишилася дружина, донька і батьки.
Матір Андрія – Тамара Аболмасова – каже, що її син пройшов всю Революцію Гідності і з Майдану поїхав на війну:
«Революцію він сприйняв як так, що воно повинно було бути, прийняв її… Він прийшов як медик, бо у нього дві освіти – середня і вища. Андрій закинув всю свою роботу, хоча був підприємцем. Він все закинув і пішов на Майдан… 19 травня подзвонили хлопці. Ні, не 19-го, 17-го йому подзвонили. Сказали: «Андрюха, приїжджай, медиків нікого немає, дуже треба».
За місяць після загибелі Аболмасова у мирному Києві вирішили: учасникам бойових дій виділятимуть земельні ділянки. Тоді мер міста Віталій Кличко заявив, що в першу чергу землю мають отримати сім’ї загиблих. Далі – тяжко поранені учасники бойових дій, потім – поранені. І, врешті, учасники бойових дій, що повернулися додому живими і здоровими.
«І в цьому напрямку ніяких сумнівів не повинно бути», – додавав Кличко.
Місцем роздачі визначили селище Биківня на околиці Києва. Але швидко зіткнулися з проблемою відсутності детального плану території Биківні. Роздача землі без детального плану – поза законом.
Антон Колумбет – учасник бойових дій і активіст Київської міської спілки ветеранів АТО
розповідає, що окрім проблем із документами на землю, були складнощі й з тим, щоб визначити, кому саме з родин загиблих виділити ділянки:
«Але все ж таки був відпрацьований перший список на 96 осіб і потім було рішення Київради щодо виділення їм земельних ділянок. Тобто, вони розробили проект землеустрою і отримали право власності. Зараз проводиться, вже провелося винесення земельної ділянки в натуру. Це коли от кілочки такі забивають – конкретно який шматок кому належить. І вже відпрацьований наступний список ще з трохи більше 50 сімей. І після цього – все. Оця земельна ділянка у Биківні, вона завершується» – додає боєць.
Отже, за два з половиною роки лише менше ста родин загиблих на війні киян отримали обіцяні ділянки. Це навіть менше половини тих, хто не повернувся з боїв на Донбасі. А з понад 18 000 живих учасників АТО ділянку не отримав ніхто.
Ніхто, окрім матері нині народної депутатки Надії Савченко. Причому від биківнянських соток Савченко-старша відмовилася, і тоді мерія запропонувала їй альтернативну ділянку у Голосіївському районі, ледь не під самою Конча-Заспою.
З Надією Савченко зустрічаємося в кулуарах Верховної Ради. Депутатка каже, що земля її матері дуже потрібна:
«Знаєте, просто зрозумійте – моїй матері зараз вже ось 80 років. Колись, в свій час, коли була колективізація, у її батьків вкрали гектарами землю. І це люди тої ще, знаєте, структури, того характеру, які звикли тягнутися до землі. Їй потрібно знати, що у них є земля, потрібно садити якусь грядку. І тому я її можу зрозуміти, хоч скільки я їй не говорила, що політично це катастрофа, тому що я вже в політиці і, як би, це виглядає негарно. Але мама каже – «Що таке? Це моя земля». Я от зараз думаю над закінченням війни, над визволенням полонених, а все решта – поки що другорядні питання. Хоча земля – це першочергове питання і треба людям за цим дуже стежити і пильнувати» – каже депутатка.
Матір народної депутатки, відмовившись від землі у Биківні, забезпечила собі спокій. А родини загиблих бійців, що таки отримали землю там, можуть лише мріяти про це. Місцеві мешканці протестують проти законного права родин загиблих бійців отримати ділянки. Родина бійця Андрія Аболмасова – одна з тих, кого дивне рішення влади довело до конфлікту з жителями столичного передмістя. Тамара Аболмасова – в розпачі:
«На дітей, на батьків, на дружин все це скинули, весь цей негатив такий, розумієте? Це дуже важко. Виходить, що громадяни, які там живуть, вони проти того, щоб було так. Причому агресивно налаштовані. Такі дуже некрасиві речі про нас розмовляють. Туди мамочка одна прийшла тоді, а їй сказали «Ну ви ж получили землю на кладовищі, що вам треба ще?». Ви розумієте, якe відношення до нас і до наших дітей? І це дозволяє влада так. Бо вона нас зіткнула з цими людьми. Вона знала, що це проблемна ділянка. Треба якось було з ними домовлятися. А не нас ставити в такі умови, що ми зараз виходимо якимись ворогами. От розумієте, навіть якщо ми отримаємо ту землю – як нам там жити?» – емоційно говорить мати загиблого солдата.
Місцеві ж кажуть, що захищають свої землі від чергової масштабної забудови. Вони побоюються, що передача землі родинам АТОшників запустить маховик легалізації масштабного дерибану биківнянської землі попередніх років. Землю сім’ям загиблих місто вирішило виділяти посеред цілого океану вже розданих раніше ділянок.
Ось копія кадастрової карти Биківні. Жовтим відмічені ділянки, виділені родинам загиблих учасників АТО. Червоним – частини, що почали відходити в приватну власність пачками рішень Київради ще з 2007 року. Без усіляких детальних планів територій, довгих розробок і обговорень.
Так, землю тут отримали скандально відома суддя Вікторія Джарти, батько вже колишнього керівника апарату Київської облради Михайла Царенка, депутати Київради та інші чиновники. Але найбільший куш провели через, ймовірно, підставних осіб. «Слідство.Інфо» отримало доступ до частини цих земельних справ. Ділянки виділялися 18-20 річним студентам, які приїздили в Київ з різних куточків країни. І пачками та ледь не в одні й ті самі дні «продавалася» певній групі людей. Так, цілим рядом ділянок заволодів Микита Ільїн – київський прокурор і син скандально відомого екс-депутата Київради Геннадія Ільїна.
Чи знають про це в мерії? Так. Під виділення землі для АТОшників тут дійсно планували затвердити той самий, сумнозвісний детальний план на всю територію Биківні. По суті узаконивши і всю попередню роздачу впливовим особами. Найімовірніше, зробити це було простіше, ніж повертати вкрадені ділянки. Чи вигідніше. Та завадив розголос.
Айдарівець Володимир Сакун пройшов Афганістан, Революцію Гідності і війну на Сході не заради власного зиску. Повернувшись з Донбасу, він, як й інші його побратими, просто хоче отримати те, що влада їм обіцяла. Але на всі заяви – стандартна відповідь.
«…Як і всі получив стандартну відповідь – що чекайте, можливо, поки нема можливості, буде розглядатися – ну стандартна відписка», – каже Сакун.
Можливості більше і не буде. Скандали в Биківні і тисячі заяв від учасників бойових дій спонукали мера Віталія Кличка заявити: роздавати землю бійцям більше не планують. Що натомість? У планах – видавати грошові компенсації. В мерії підтверджують етап перемовин. Керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко пояснює, що нині є два варіанти:
«Учасники АТО пропонували в розмірі 100 мінімальних зарплат – це 320 тисяч гривень. Ми говоримо про те, що місто, якщо ми говоримо про 18 000 людей, якщо ми говоримо в найближчу перспективу, то місто готове компенсувати зараз 150 000 на одну особу. Поки що знаходимося в переговорах…» – пояснює чиновник.
При цьому, за словами Бондаренка, якщо компенсації і будуть видавати АТОшникам, то лише під якісь гарантії їхньої відмови від земельних ділянок:
«Або відкликаєте заяву, або в заяві про отримання земельної ділянки чи про отримання грошової компенсації ви якимось чином вказуєте, що на земельну ділянку не претендуєте. Юридично це насправді нікчемний механізм. Але я вірю в те, що принаймні з учасників АТО з більшістю вдасться дійсно дійти от на чоловічому слові, фактично» – додає Бондаренко.
Ну а поки ні землі, ані грошей. А що ж буде із сумнозвісною землею Биківні? Свою версію озвучив Володимир Сакун:
«Є така дуже, ну можливо і не перевірена інформація, але забудовники вже зараз готові пропонувати гроші, викупати ці ділянки і все одно будувати в Биківні. Бо ця земля коштує великих грошей».
Це версія має право на життя. Адже зведення приватних будинків тут – дуже недешевий процес. Чи зможуть цим займатися дружини і матері загиблих на війні? І чи захочуть вони це робити під супроводом постійних акцій протесту і скандалів? Продаж їхньої землі і старт більш-менш масової забудови тут зможе активізувати і «незаконних власників» із цілком законними і ніким не скасованими актами на землю.
Хто виграє від цього? Забудовники і власники величезних роздерибанених ділянок. Хто програє? Це вже очевидно. Родини загиблих героїв. Вони залишаться без землі і в кращому випадку із грошовими компенсаціями на руках, щодо розміру яких київська влада торгується із тими, хто вцілів на війні.
/Максим Опанасенко, бюро “Свідомо” для “Слідства.Інфо”