Понеділок, 29 Липня 2019

Білоруського активіста й політв’язня Олександра Францкевича СБУ затримала наприкінці червня. Це сталося в приміщенні Державної міграційної служби, куди він прийшов по посвідку на проживання. Навіть не давши зібрати речі, звідти його силою повезли на кордон і повернули в Білорусь. Попри те, що чоловік уже чотири роки чоловік проживав у Києві легально та одружився з українкою.

За словами Францкевича, дорогою співробітники СБУ тричі його били. Без речей і грошей білорус дістався до будинку матері. Тепер своє видворення з України планує оскаржувати в Європейському суді з прав людини. 

Хто такий Олександр Францкевич, чому в Білорусі його вважають політв’язнем і чому СБУ видворила його з України — розбиралося Слідство.Інфо.

Видворення замість посвідки на проживання

Білорус Олександр Францкевич прийшов у Державну міграційну службу 18 червня, щоб забрати посвідку на проживання. Там, за його словами, його зустріли троє чоловіків, які представилися працівниками СБУ. Вони повідомили, що мусять повернути Францкевича в Білорусь. 

«Сказали, що є рішення про примусове повернення. Він сказав, що не збирається з ними нікуди йти, хоче звернутися до адвоката й за притулком в Україні», — розповів Слідству.Інфо український адвокат Францкевича Василь Мельничук.

За його словами, чоловіки заламали руки Олександрові, почали його бити й заштовхали в машину на подвір’ї міграційної служби.

«Били в сонячне сплетіння, потім просто по голові, коли я намагався сховатися. Потім, коли виносили мене, ще вдарили головою об двері», — розповів Францкевич.

Як розповів його адвокат, дорогою до кордону Францкевича били тричі та відібрали телефон. Близько опівночі довезли до кордону в Чернігівській області, де продовжували бити, змушуючи підписати документи й розблокувати телефон.

«На кордоні він був близько першої ночі. Його привели в кабінет, зачитали рішення про примусове повернення ще раз. Він написав заяву, що хоче звернутися за захистом в Україні», — розповів адвокат Василь Мельничук.

Та Францкевича все одно перевели через кордон. Там його зустріли білоруські прикордонники й відвезли на вокзал, звідки він поїздом поїхав до матері. За словами Олександра, телефон йому так і не повернули.

«До самого вокзалу не віддавали паспорт, може думали, що я захочу повернутися назад. Я взагалі спершу вирішив, що мене везуть до відділку, тому що без паспорта і під конвоєм», — сказав Францкевич.

Чи мали право українські силовики видворяти активіста

У рішенні про примусове повернення, підписаному начальником Департаменту захисту національної державності Данилом Доценком за 20 днів до того (30 травня 2019 року), йдеться, що Францкевича слід примусово зобов’язати «покинути територію України в термін до однієї доби», оскільки його діяльність «суперечить інтересам забезпечення національної безпеки України, її суверенітету, територіальної цілісності та конституційного ладу». 

Його адвокат Василь Мельничук розповів Слідству.Інфо, що затримання і повернення Францкевича незаконні та відбувалися з порушеннями. Зокрема, люди, які при затриманні Францкевича представилися працівниками СБУ, не показали посвідчення та застосовували силу. Вони проігнорували право Францкевича зателефонувати дружині й адвокатові, а також написати заяву про отримання статусу біженця в Україні.

Дружина Олександра Францкевича також написала заяву до Державного бюро розслідувань (ДБР) через незаконне затримання, побиття й видворення чоловіка. Вона попросила надати відеозаписи з камер спостереження у Державній міграційній службі, допитати працівників ДМС і пропускного пункту на кордоні, які були свідками затримання та видворення Францкевича.

Однак, як стало відомо Слідству.Інфо, ДБР відкривати кримінальне провадження відмовилося.

Державна міграційна служба у відповіді на запит, посилаючись на інструкцію, повідомила Слідству.Інфо, що може співпрацювати з СБУ щодо видворення іноземців з України. Однак у цій інструкції ідеться, що працівники Служби безпеки повинні отримати рішення суду про примусове видворення й ознайомити з ним іноземця, а потім надати 24 години на те, щоб він залишив Україну. За словами адвоката Василя Мельничука, ніякого рішення суду щодо Францкевича не було, а отже працівники СБУ порушили порядок видворення іноземця.

«У законодавстві є два типи депортації — примусова та добровільна. При примусовій людині повідомляють рішення про повернення. У рішенні йдеться про строки, в які вона повинна виїхати з України. Працівник Служби безпеки може супроводжувати людину до кордону. Та СБУ зловживає своїми правами: під «супроводом» і «поверненням» вони розуміють дозвіл на затримання і примусове видворення», — сказав адвокат. 

У відповіді на запит Слідства.Інфо СБУ повідомила, що СБУ ухвалила рішення про «примусове повернення» Францкевича на батьківщину 30 травня 2019 року, а 18 червня його «повернули з України із забороною в’їзду строком на три роки». Однак жодної інформації про рішення суду, яке б давало дозвіл на такі дії, не надали. Так само в СБУ не відповіли про застосування фізичної сили щодо Францкевича та зникнення його мобільного. 

Тим часом Олександр Францкевич живе в матері. Він каже, що разом з адвокатом вони збираються позиватися до Європейського суду з прав людини, щоб оскаржити видворення з України. 

«Я знаю, що Європейський суд з прав людини інколи може втручатися… Я просто сподіваюся, що це може мені допомогти повернутися в Україну», — сказав він.

Францкевич каже, що в Білорусі за ним стежать.

«Я тричі вже встиг помітити одну й ту саму людину в місті. І машини переслідують, коли я їжджу в транспорті», — сказав він.

Олександр Францкевич (на фото) каже, що в Білорусі за ним стежать. Белгазета

Хто такий Францкевич

Олександр Францкевич (Аляксандр Францкевіч) — відомий у Білорусі активіст анархістського руху. У 2010 році білоруські силовики затримали його з ще чотирма активістами за звинуваченням у нападах на адміністративні будівлі, зокрема, на посольство РФ у Білорусі, звинуватили в хуліганстві й навмисному псуванні майна. Активісти ж наполягали, що хотіли привернути увагу до ситуації в Білорусі, зокрема до тиску з боку правоохоронних органів. У травні 2011 року їх засудили до трьох років за ґратами.

Білоруські правозахисники називали Францкевича політв’язнем.

Він вийшов на волю у вересні 2013 року. За два роки приїхав до Києва, де легально жив і працював програмістом, а згодом одружився з українкою. Олександр в коментарі Слідству.Інфо сказав, що не належить до жодної організації, але визнав, що підтримує зв’язки з «українськими лівими та екологічними активістами».

Також Францкевич розповів Слідству.Інфо, що вперше дізнався про цікавість до нього з боку силовиків у 2017 році. Коли він відпочивав за кордоном, СБУ затримала й проводила обшуки в однієї активістки. Її розпитували, чи знайома вона з Францкевичем. 

«Знайомі мені розповіли, що затримали неповнолітню дівчину, яка, здається, була учасницею феміністичного руху. Її розпитувати про пікет біля київського офісу СБУ, під час якого я теж був за межами України. Її почали розпитувати про мене, де я живу тощо. Але ми з нею не були знайомі», — сказав він.

У 2018 році Францкевич розповідав в інтерв’ю білоруським журналістам, що працівники СБУ прийшли з обшуками до його подруги й також запитували про нього.

«Оперативники СБУ погрожували моїй знайомій, під час обшуку вилучили у неї мобільний телефон, ноутбук, навіть паспорт забрали… Цього ж дня були обшуки у Львові, в членів організації «Еко платформа», і в Дніпрі. Мене поки не знайшли, але Крістіні говорили: «А що, як ми його просто депортуємо в Білорусь?» — розповідав Францкевич журналістам Белсат.

Серед причин такого зацікавлення працівниками СБУ Францкевич називає справу ветерана АТО Вербича. Дмитро Вербич у складі «Правого сектору» був одним з тих, хто захищав Донецький аеропорт. Після повернення Вербича в центрі Києва на нього напали невідомі. У нападі підозрювали представників ліворадикальних анархістських груп. На думку самого Францкевича, СБУ могли використати справу Вербича «як основу для переслідування анархістів».

«Вони (обшуки, — ред.) формально були пов’язані зі справою Вербича, а на практиці — направлені проти людей, які не мали найменшого стосунку до цієї справи. Нікого з них не затримували й навіть не допитували. Просто вилучали всю техніку та запитували про тих чи інших людей, зокрема й про мене», — розповів Слідству.Інфо Францкевич.

Він також додав, що раніше не отримував жодних повідомлень він правоохоронців.

Олександр Францкевич. Фото — Дмитро Дрозд, Білоруський документаційний центр

Матеріал підготований у межах проєкту, який реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відбивають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

ми в соцмережах

напишіть нам