Чотири роки тому в ресторані традиційної кухні в горах Копаонік у Сербії зустрічалися дві досить впливові людини. Один був зі світу політики, другий — велика фігура зі світу організованої злочинності.

Підтвердженням зустрічі слугують фотографії, що потрапили в розпорядження журналістів Сербського об’єднання з дослідження злочинності та корупції (KRIK). Про це пише OCCRP. На фото Андрій Вучич, брат сербського президента Олександра Вучича, сидить за одним столом зі Звонко Веселиновичем — однією з найпомітніших персон організованої злочинності північної частини Косово. Разом з ними були ще троє чоловіків. Обличчя одного з них видно на світлинах, але його особу встановити не вдалося.

Фото з ресторану «Салаш 137» нещодавно передав журналістам один з читачів KRIK. Учасників зустрічі, яка відбулася в березні 2015 року, він зняв на мобільний. За словами цієї людини (він попросив не називати його імені, побоюючись помсти), його шокувало те, що він побачив Вучича разом з відомим кримінальним авторитетом. Бажання непомітно сфотографувати те, що відбувалося, було непереборним, зізнався він, однак через страх він донедавна не наважувався поділитися світлинами.

Фото, які надіслав один з читачів сайту KRIK. Звонко Веселинович (ліворуч) спілкується в ресторані з Андрієм Вучичем (праворуч). Хто між ними, невідомо

Судячи з фото, атмосфера зустрічі була дуже теплою — сам автор фотографій каже, що вона нагадувала дружнє застілля: Вучич та інші чоловіки сміялися та випивали, паралельно дивлячись матч баскетбольного чемпіонату за участі белградської команди «Црвена Звезда».

Що змусило їх зібратися, залишається загадкою. Самі ж фото заслуговують на найприскіпливішу увагу — вони наочно доводять дружні стосунки представників начебто протилежних світів — потужної сербської політичної партії та «тіньового» світу Північного Косова.

У звітах поліції та спецслужб, які опинилися в журналістів KRIK, Звонко Веселиновича називають злочинцем, який промишляє лихварством, відмиванням грошей, наркоторгівлею та контрабандою нафтопродуктів. У Сербії йому неодноразово висували звинувачення, але вирок винесли тільки один раз — за нелегальний видобуток піску та гравію. З одного боку, Веселиновича багато хто боїться, з другого — він користується відчутною підтримкою в північній частині Косова. Адже його вважають захисником національних інтересів місцевих сербів в їхньому конфлікті з косовськими албанцями.  

Людина на світлині, що сидить навпроти Веселиновича, — фігура значна. Андрій Вучич — не просто брат президента Сербії: він відіграє важливу, але невидиму стороннім очам роль у політиці країни. Офіційної посади він не обіймає, однак має колосальний вплив у керівній «Сербській прогресивній партії». Один з міністрів навіть назвав його «сірим кардиналом» при президенті — залаштунковим радником, у руках якого величезна влада.  

Андрій Вучич (праворуч). «Сербська прогресивна партія»

Кримінальний авторитет

Перестрілки, підпалення автомобілів і замовні вбивства в Косовска-Мітровіці на півночі Косова привчили місцевих сербів зайвий раз не ризикувати, не лізти в чужі справи й публічно не обговорювати сильних світу сього.

Ім’я Звонко Веселиновича місцеві особливо намагаються не згадувати. Попри те, що для ЗМІ сам він хоче здаватися законослухняним бізнесменом, який займається транспортом і будівництвом, у сербських спецслужб і поліції інша думка. Для них Веселинович уже багато років — бос організованої злочинності, що мають великий вплив у всіх містах Північного Косова з переважно сербським населенням.

Ще на початку 2000-х його називали лідером угруповання, що займалося «викраденням транспортних засобів та їхньою переправкою з південної (албанської) частини міста до північної (сербської), яке також орудувало в Приштині та сербських містах».

За інформацією поліції, угруповання також «спеціалізувалося» на вимаганні та підробці документів.

Наступні 10 років Веселиновичу вдавалося розширити свій «бізнес» та вплив — це вже дані звіту Агентства інформаційної безпеки Сербії (розвідка країни — ред.) від 2011 року, підписаного тодішнім головою Сашею Вукадиновичем.

ПОДІЛЬНИК НА ВОЛІ
Правиця Веселиновича Мілан Радоідич, як підозрює прокуратура Косова, причетний до вбивства відомого політика Олівера Івановича, яке сталося торік. Іванович публічно казав про тісні зв’язки місцевих політиків з криміналітетом. Попри ордер на арешт Радоідича, він залишається на волі.

У документі розвідки, що знайшли журналісти KRIK серед інших паперів, Веселинович фігурує як лідер угруповання, що заробляє на контрабанді наркотиків, зброї та палива, лихварстві й відмиванні грошей. За інформацією спецслужби, в нього були налагоджені зв’язки не лише серед сербів Косова, але й з деякими угрупованнями в самій Сербії, а також з відомими косовськими злочинцями албанського походження.

«У сфері нелегального обігу наркотиків Звонко Веселинович тісно працює з Ісметом Османі та Ментором Бекірі з албанської частини Косовска-Мітровіци — ватажками злочинної організації, пов’язаної з міжнародними каналами збуту наркотиків», — ідеться в документі спецслужби.

Також у звіті зазначається, що угруповання Веселиновича закуповує наркотики в Османі, доставляє до Сербії та одночасно через албанців збуває зброю з Сербії.

У внутрішньому рапорті Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND) 2005 року, який пізніше опублікував сайт WikiLeaks, є дані щодо причетності Османі до нелегальної торгівлі паливом, цигарками та наркотиками.

«Він вважається особливо небезпечною особою», — стверджується в рапорті. У документах як сербської, так і німецької спецслужб Османі та Бекірі називають впливовими особами кримінального світу Косова.

Ментор Бекірі. Фото — поліція Сербії

Серед інших «компаньйонів» Веселиновича, якщо вірити сербській розвідці, — Енвер Секірача — представник косовської організованої злочинності, засуджений за замовлення вбивства поліцейського у 2017 році.

Ще одним був лідер сербського наркоугруповання Горан Обрадович Суса — обставини його загибелі у 2014 році досі залишаються нез’ясованими.

У сербському досьє на Веселиновича також ідеться, що його угруповання отримувало «логістичну підтримку» від співробітників поліції (здебільшого сербської національності) в Північному Косові.

Спроба арешту

Сербські правоохоронці неодноразово намагалися притягти до відповідальності, але не надто успішно. Його разом з двома подільниками звинуватили у крадіжці «Мерседеса» в південному сербському місті Нові-Пазар у 2000 році. Пізніше прокуратура без виразного пояснення закрила справу.

Пізніше, у 2003 році, Веселиновича заарештували в Сербії, звинувативши в перевезенні трьох кілограмів героїну. Як запевняли в поліції, на допиті він зізнався, що віз поліетиленовий пакет, отриманий від іншої людини.

«Я зробив це тому, що втратив глузд через суму, яку мені пообіцяли», — нібито сказав Веселинович.  

Однак на суді він заявив, що не винуватий і що його били в поліції. У 2005 році суд його виправдав.

Веселинович отримав вирок єдиний раз — за те, що незаконно видобував пісок і гравій на півдні Сербії. Фото — поліція Сербії

За кілька років він знову опинився на лаві підсудних, цього разу у справі про крадіжку вантажівок у 2011 році. В обвинувальному акті йшлося, що люди з його угруповання отримали в сербському банку на придбання 32 вантажівок, перегнали машини в Косово, а гроші банку не повернули. Його виправдали й цього разу, причому його бізнес-партнера, чиє ім’я фігурувало в документах, визнали винним.  

Веселинович отримав вирок єдиний раз — за те, що незаконно видобував пісок і гравій на півдні Сербії. Сировина йшла близькому до нього бізнесмену, чия компанія прокладала сербську ділянку траси, відомої як «Пан’європейський коридор 10». Веселиновича звинуватили у фінансуванні нелегального видобутку й у січні цього року засудили до 2 років тюрми. Утім, вердикт він усе ще може заперечити.  

«Вартовий мостів»

Мати підтримку на півночі Косова Веселеновичу, попри кримінальну репутацію, допомагає його роль в етнічному конфлікті в розділеному за національною ознакою Косовска-Мітровіці.

Як стверджують, у 18 років Веселинович вступив до лав «Вартових мостів» — загонів народної самооборони, що з’явилися в сербських районах міста наприкінці бойових дій у Косові в 1999 році.

Сербська армія та поліція тоді пішли з регіону, який раніше проголосив незалежність від Белграда. Багато косовських сербів відмовилися визнати його самостійний статус. Вони почали самоорганізовуватися, щоб чинити спротив, на їхню думку, албанському впливу на сербських територіях.

«Вартові мостів» чергували на переправі через річку Ібар, що відділяє «албанську» частину Косовска-Мітровіци від «сербської», та «обмежували» доступ до «своїх» районів.

Косовський поліцейський спостерігає за мостом через річку Ібар у Косовска-Мітровиці. Міст став символом розділення міста на «сербську» та «албанську» частини. Jerome Cid / Alamy Stock Photo

У липні 2011 року косовська поліція намагалася взяти під контроль прикордонні переходи на кордоні з Сербією. У відповідь місцеві мешканці почали зводити барикади та палити митні пости. Кілька днів продовжувалися зіткнення, загинув один поліцейський.

Косовська влада назвала Веселиновича підбурювачем акцій спротиву на кордоні, які, своєю чергою, схвалив Олександр Вучич — тоді ще не президент, але вже провідний опозиційний політик Сербії.  

«Імовірно, Веселиновича складно назвати добрим чолов’ягою з сусідньої вулиці. Але це людина, яка віддасть усе за свободу сербів у Косові», — сказав тоді Вучич.

У 2016 році в інтерв’ю KRIK політик заявив, що його нічого не пов’язує з Веселиновичем.

«Я висловив йому політичну підтримку, коли був в опозиції. Моя підтримка стосувалася його участі в організації барикад, а не того, чим він заробляє», — обмовився Вучич.

«Я бачив Звонко Веселиновича тільки раз у житті. Це було в Косові у 2009 році. Я також чув, ніби він якось був на тому ж весіллі, де і я. Але я його не бачив», — запевняв Вучич і наполягав, що ні він сам, ні його партія не підтримують цю людину з реноме кримінального авторитета.

Коли Вучича спитали про можливі зв’язки між його братом та Веселиновичем, він відповів, що нічого не знає, й додав: доведеться «запитати брата про це».

Коли журналісти зв’язалися з самим Веселиновичем, той спершу визнав, що міг зустрічатися з братом президента багато років тому, але потім став усе заперечувати. «У мене немає ніяких контактів з цим паном, — стверджував він. — Якщо хтось наполягає, що бачив мене з ним, він бреше».

Зв’язатися з Андрієм Вучичем не вдалося.

Сірий кардинал

Якщо вірити президенту Вучичу, його брат — скромна людина, яка працює в Центробанку Сербії та насилу виплачує іпотеку. Однак насправді ця персона з реальним впливом і важливою роллю в політиці країни.   

КРИМІНАЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ
Андрій Вучич — не єдина людина з найближчого оточення Олександра Вучича, яка контактувала з представниками організованої злочинності. Свого часу OCCRP і KRIK розповідали про зустрічі нинішнього міністра закордонних справ Сербії (тоді він був головою МВС) з Родолюбом Радуловичем, засудженим за міжнародну контрабанду кокаїну. Окрім того, журналісти виявили зв’язки між сербським міністром охорони здоров’я Златібором Лончаром та злочинним кланом «Земун», який промишляв наркотиками та організував убивство у 2003 році колишнього прем’єр-міністра Сербії Зорана Джинджича.

Андрій Вучич — досить активний член «Сербської прогресивної партії»: він часто відвідує регіональні осередки партії та зустрічається з місцевими політиками. Часто його бачать у компанії Милоша Вучевича, мера другого за розмірами міста Сербії Нові-Сада.

У 2005 році в листі тодішньому віце-президенту США Джозефу Байдену п’ятеро американських конгресменів висловили занепокоєння тим, що Андрій Вучич і двоє його друзів «розширили свій вплив та інтереси в енергетичній, телекомунікаційній та інфраструктурній сфері Сербії й загалом у всьому великому бізнесі країни».

«У нього найвпливовіше положення в країні — він «працює» братом прем’єр-міністра (президентом Александр Вучич став 31 травня 2017 року — ред).» — заявив у інтерв’ю газеті Danas мер міста Чаєтіна Мілан Стаматович.

Але найзрозуміліше вплив Андрія Вучича описав Сініша Малі (нинішній міністр фінансів Сербії та один з найближчих соратників Олександра Вучича) в інтерв’ю 2014 року хорватському тижневику Globus.

У розмові з журналістами, Малі прямо пов’язав своє призначення мером з рекомендаціями Андрія Вучича. «Брат Олександра Вучича Андрій і мій молодший брат Предаг — найкращі друзі», — пояснив він.

Малі недвозначно висловився про високе положення Андрія Вучича в сербській політиці: «Андрій — це сірий кардинал Олександра в «Прогресивній партії», він завжди залишається за лаштунками».

Автори Стеван Дойчінович та Бояна Павлович