3 березня. Сімферополь. Площа Леніна. Периметр захопленої кілька днів тому будівлі уряду Криму охороняють ланцюг «зелених чоловічків» та купки бійців «самооборони Аксьонова», навколо журналісти. Камера каналу АТР, що веде пряму трансляцію, вихоплює постать чоловіка, який не першу годину стоїть поруч з озброєними людьми. Це – його одиночний пікет проти окупації Криму.
ЗАРІНА АМЄТОВА, вдова:
– Он не сказал мне. Он просто... был мирный стоячий протест, он просто стоял. Вот такое его мнение было.
Згодом камера фіксує на площі рух: до протестувальника підходять троє людей, двоє з них у камуфляжі, силоміць відводять і заштовхують до автомобіля, який рвучко рушає з місця.
15 березня. Село Земляничне Білогірського району. В полі знаходять тіло оголеного чоловіка зі слідами жахливих тортур, поруч – наручники. Рідні впізнають зниклого 3 березня Рішата Амєтова.
РЕФАТ АМЄТОВ, брат Рішата Амєтова:
– Я видел черные пятна от синяков, открытый глаз, один выбитый глаз. Мне не удалось посмотреть, какие пытки, какие повреждения на теле. Были люди, которые сфотографировали, которые может, выложат эти фото, чтобы было известно, как происходило его убийство.
Ми отримали ці фото і навіть відео, зняте після обряду омивання і перед тим, як тіло огорнули саваном. З дозволу рідних ми демонструємо найменш шокуючі кадри і лише з однією метою – це прямий доказ того, що Рішата Амєтова дійсно жорстоко катували. Тіло – майже суцільний синець, ребра зламані, у кількох місцях – глибокі рани та опіки. За попереднім висновком судмедекспертів, смерть настала внаслідок удару в око гострим предметом. Рішата поховали без черепа: у поліції сім’ї пояснили, що його скальпували для експертизи, але так і не повернули.
Рідні Рішата не можуть збагнути мотиву таких тортур та убивства. Він нічим не загрожував озброєним людям, його протест був не просто мирним – він був мовчазним. У побуті загиблий також був безконфліктним, ворогів не мав, був зразковим татом для трьох дітей і працьовитим чоловіком.
ЗАРІНА АМЄТОВА, вдова:
– Он инженер-строитель, водителем работал, без работы не сидел.
Якщо немає відповіді на питання, за що вбили Рішата, то висновок один: його вбили нізащо, вважає Рефат.
РЕФАТ АМЄТОВ, брат Рішата Амєтова:
– Его сильно пытали и хотели узнать какие-то сведения., чего он не знал. Он не был политдеятелем. Пытали до тех пор, пока не умер. Абсолютно бессмысленные пытки.
Рефат припускає, що тортури могло просто приносити задоволення катові. Розповіді інших кримських бранців, яким пощастило вирватися на волю, свідчать, що мета катувань була одна – зламати людину і змусити її зізнатися в тому, чого вона не робила чи не мала наміру робити.
Пункт перший і загальнообов’язковий на допитах захоплених самообороною чи ФСБ кримських активістів – зв’язок з «Правим сектором». Далі – залежно від роду діяльності бранців.
Від Андрія Щекуна, лідера української громади Криму, під тортурами вимагали зізнатися у спробах зірвати референдум про приєднання Криму до Росії і вибивали дані про фінансування Євромайдану.
Режисер Олег Сенцов, активісти Олександр Кольченко, Олексій Чирній та Геннадій Афанасьєв мали визнати, що вони терористи і готували вибухи на День перемоги.
Організатори кримського Євромайдану Андрій Щекун та Анатолій Ковальський були першими бранцями, які потрапили у підвали Республіканського військкомату у Сімферополі. Андрій каже, що там була своя ієрархія: казачки стояли на вулиці, у приміщенні чатували колишні військові, на допити водили самооборонці, а допитували люди, яких називали «спецами».
АНДРІЙ ЩЕКУН, голова ГО «Український дім»:
– Розділи мене, прив’язали до стільця, і питали електричним струмом і били по плечах гарячими ударами. Коли падав і теряв сознаніє, били по грудній клітці, професійними ударами… А займався мною людина з акцентом, спочатку мені показалось, що чеченці. А потім хлопці у камері говорили, що армяни. Він казав, що він найомник, що був у Сомалі, що йому пофіг порізати, що печінку виріже.
Частина «спеців», згадує Андрій, намагалася приховати свій московський акцент, однак припускає, що його мучитель міг бути мешканцем Криму.
АНДРІЙ ЩЕКУН, голова ГО «Український дім»:
– Он сказал такую фразу: ты свою семью вывез, храбрый, а моя семья находится в Симферополе и мы не знаем, как вести дела. Поэтому я так понял, что это крымчанин, а не чеченець.
Андрій не зламався. На одинадцятий день його разом з іншими активістами з Криму та київського Автомайдану звільнили – в обмін на російських диверсантів. Друзі Олега Сенцова тортур не витримали, каже адвокат режисера, посилаючись на слова арештанта.
ДМИТРО ДІНЗЕ, адвокат Олега Сенцова:
– Сотрудники ФСБ, когда его избивали, оказывали на него психологическое давление, угрожали тем, что они ему запихают палку в задницу, и били его по голове ногой, измываясь над ним, указали ему следующее: ты крепкий парень, а вот эти два парня – Черний и Афанасьев, к которым тоже, насколько он понял, были применены такие же методы воздействия психологического и физического, как сказали оперативники: «на них хватило ровно полчаса для того, чтобы они раскололись.
Про погрози сексуального насильства під час допитів розповідає багато колишніх бранців, з якими ми спілкувалися. Журналіста Османа Пашаєва разом з групою колег самооборонці затримали під час зйомок у Сімферополі 18 травня, в день забороненого окупаційною владою мітингу жалоби за жертвами депортації кримських татар. Одразу після звільнення, не добираючи слів, він прямо назвав того, хто йому погрожував
Осман Пашаєв, журналіст:
– Повели на Кирова, 26. 4 часа стояли лицом к стенке… Били по ногам…меня стали бить, корда спросил о протоколе задержания. Было ярко. Самая яркая личность по имени или кличке Самвел. У него любимая фраза – вые….в …пу.
Самвелом називає себе самооборонець Армен Мартоян, який «прославився» завдяки Інтернету. Це він пресував на камери в аеропорту Сімферополя нардепа Ляшка, лупцював одеського депутата Гончаренка та збиткувався над бізнесменом Балашовим. Але найпопулярніше кіно – заява у колі харАктерних друзів про похід на Схід.
АРМЕН МАРТОЯН, командир роти «самооборони Криму»:
– Я, командир четвертой роты самообороны Самвел…
Важлива деталь: Олега Сенцова катували під час, так би мовити, неофіційного затримання – 10 травня. А протокол, за словами його адвоката, оформили вже 11-го. Незаконне утримання в неволі і знущання над десятками людей, які з березня, з моменту окупації Криму, потрапили до рук самооборонців, казаків і «зелених чоловічків» – поза законом і публічністю. До офіційних Москви і Сімферополя не може бути жодних питань. Аж поки хтось не зламається, не розколеться і не обмовить себе та кого вкажуть. Тоді з’являються і протокол, і нова гучна справа. Хто надає російським спецслужбам такі специфічні послуги в Криму – питання майже риторичне. Однак Сергій Аксьонов, призначаючи командира самооборони Михайла Шеремета першим віце-прем’єром анексованого Криму, відкидає будь-які звинувачення. І про причетність цих людей до викрадення Рішата Амєтова – теж.
СЕРГІЙ АКСЬОНОВ, «голова РМ Криму»:
– Это все голословные обвинения, что его бойцы задержали…ни одна ложка и чашка не пропала… Мы заинтересованы, чтобы снять все обвинения…
Однак факти свідчать про протилежне. Від дня виявлення тіла Рішата Амєтова минуло чотири місяці, а злочин досі не розкрито. Заяву про зникнення чоловіка міліція прийняла миттєво. Сім’я активно розшукувала зниклого через оголошення в ЗМІ. У слідства був вагомий доказ – запис прямої трансляції з площі перед парламентом. По суті – задокументований злочин з викрадення людини, наслідком чого стала її страдницька смерть.
Сам відеозапис дає цілий масив інформації, який за бажання вже давно дозволив би розкрити злочин або навіть запобігти вбивству. Адже від викрадення до моменту виявлення тіла минуло 12 діб. Нам відомо, що слідство взяло до уваги кілька важливих деталей, на які звернув увагу брат загиблого Рефат Амєтов, і не хотіли б завадити його роботі. Та ми переконані, що слідство гальмується з простої причини: воно неминуче вийде на бійців «самооборони Криму» – приватної армії, створеної перед окупацією півострова самопроголошеним прем»єром Сергієм Аксьоновим.
На сьогодні невідомо про жодне розслідування злочинів за участі самооборонців Криму та їхніх помічників – казачків і спецтуристів із Росії. Йдеться про викрадення, пограбування чи побиття активістів і журналістів, яких тільки у березні наш моніторинг зафіксував більше сотні. Багато з них, як і у випадку з Рішатом Амєтовим, задокументовано на фото та відео, що дає відповідь на ключові питання.
Питання перше: хто викрав Рішата Амєтова? Очевидно, що спокійно припаркувати авто під будівлею захопленого Радміну, відкрито схопити людину, пройти із нею повз «зелених чоловічків» і самооборонців випадкові люди не могли. Неважко з»ясувати, хто з російських військових та яка рота самооборони чергували того дня на площі. Наприклад, третя.
Питання друге: де утримували і страшно катували Рішата Амєтова? Його схопили 3-го березня, а військкомат, де тримали більшість активістів, захопили лише восьмого. Виключати, що Рішат утримувався там деякий час, не можна – тіло знайшли 15-го березня. За нашою інформацією, слідство не може отримати дозволу на огляд підвалів військкомату силового заступника Аксьонова – екс-командира самооборони Шеремета.
Тіло Амєтова знайшли поблизу Земляничного, за 20 кілометрів від Білогірська. Малоймовірно, що його везли туди з Сімферополя – тіло можна було покинути ближче. Отже, потрібно шукати зв’язок людей і місця.
Це, звісно, може бути простим збігом, але повз увагу слідства не може пройти той факт, що у 2007-му році колишній військовий Армен Мартоян – він же самооборонець Самвел – та його брат Манвел зареєструвалися як фізособи-підприємці в управлінні юстиції саме Білогірського району. Невдовзі Армен Мартоян може стати недоторканим уже в прямому сенсі – його внесли до списку кримських «єдиноросів» на виборах до парламенту Криму. Можна не сумніватися – за особливі заслуги.
ВАЛЕНТИНА САМАР, Кримський Центр журналістських розслідувань