Спочатку – війна за Україну, потім – за свої законні права. Влада неодноразово заявляла, що всі учасники АТО зможуть безкоштовно отримати ділянку землі. Бійці, які мешкають на Дніпропетровщині, не з чуток знають, як це – коли намагаєшся отримати обіцяне політиками.
У 2014-му Микола Клименко пішов служити у добровольчий батальйон «Кривбас». У чоловіка за плечима – бої у Маріупольському секторі «М»: селища Лебединське та Широкине. Зараз же Микола вже півроку намагається отримати земельну ділянку у селі, де прожив 15 років. Навіть сам її розшукав, аби не чекати, поки землю знайдуть у сільраді. Такої ділянки, за словами чоловіка, вистачило б не лише йому: розміри поля дозволяють розділити його між декількома людьми.
Далі все як за інструкцією: чоловік подав запит аби дізнатися — чи вільне поле, і водночас написав заяву на виділення йому землі. А потім отримав три відповіді, які суперечать одна одній. В першому листі було вказано, що обрана Миколою ділянка є комунальною власністю. Другий же повністю знищив будь-яку логіку. Чоловік розповів: йому відмовили «у зв’язку з недостатньою інформацією щодо вищевказаної земельної ділянки». Третім же листом Миколі повідомили, що сільрада взагалі не знає, чи є у них вільні землі. Бачте, такою інформацією в держустанові не володіють.
«На два місяці руки опустилися, втім друзі кажуть, що не варто. Тому збираюсь подавати далі в суд. Просто хтось не може 7 «соток» отримати, а в когось – гектари землі», — каже чоловік.
Втім Микола – далеко не єдиний, хто намагається пройти це випробування на витримку. Ще один учасник АТО Олександр Котенко цілий рік воював з різними держустановами, аби добитися того, на що заслуговує. Чоловік добре пам’ятає, як дізнався новину: влітку 2016-го співробітники Держгеокадастру створили такий собі атлас вільних ділянок для учасників АТО з усієї області. За словами Олександра, атлас мали направити до всіх районів області. Втім, у Новомосковську чоловік його не знайшов: «Я прийшов в нашу райдержадміністрацію, вони на мене так здивовано подивились і кажуть: в нас такого каталогу немає, ми взагалі про нього нічого не чули і не знаємо», — згадує Олександр.
А вже пізніше, за словами чоловіка, у Дніпрі з’ясувалося: мало того, що цей атлас важко знайти і побачити, — це взагалі не зовсім те, про що заявляли обласні чиновники. Олександру пояснили: атлас йому подивитися не дадуть через те, що цей каталог розроблений для тих, хто ще раніше подавав заяви на отримання землі.
Про цю проблему знають і в облдержадміністрації. Заступник очільника Дніпропетровщини визнає: проект дійсно має свої недоліки. Володимир Юрченко підтверджує, що в атласі дійсно з’явилися землі, на які вже були подані документи. Тобто говорити про те, що ці ділянки нові, — не можна. «В кожному районі люди ховають землю. З різних причин: хтось хоче на цьому заробити, хтось – комусь віддати», — говорить Юрченко.
Нинішня ситуація з ділянками для ветеранів АТО – це проблема на проблемі. Міські чиновники виправдовуються: на всіх землі не вистачає. І хоча Дніпропетровщина – регіон, з якого на фронт пішла чи не найбільша кількість людей, виділити ділянки всім бажаючим військовим чомусь важко. Вже не кажучи про інших жителів міста та області. Радниця міського голови Юлія Дмитрова каже, що багато хто хоче отримати ділянку в межах міста, втім в черзі зараз – 4 тисячі бійців. Тому, за словами чиновниці, на даному етапі дати землю під забудову кожному з них – неможливо.
Своєї черги хлопці та їхні родини чекають інколи навіть більше року. Додає мороки ще й генплан Дніпра. Той, якого у міста зараз взагалі немає. Тому нерідко при оформленні документів то адреси не збігаються, то різні забудови знаходяться там, де їх не повинно бути. «Через це є 99 випадків відмов. Як довго немає генплану і як довго його ще чекати – ніхто не може відповісти на це запитання» — пояснює радниця мера Дніпра.
Про всі ці нещастя слухати можна довго, а потім на прикладі одного випадку переконатися: розмови про генплан і дефіцит ділянок – це скоріше відмовки для тих, кому земля навряд чи колись дістанеться. А якщо й пощастить – то зовсім нескоро, бо завжди знайдуться «непрості» бажаючі отримати заповітні «сотки».
У нас в руках – проект рішення міськради Дніпра щодо відведення земельних ділянок. Документ оприлюднили ще наприкінці серпня, і у ньому – 15 осіб, серед яких: семеро підприємців, дві жінки, які минулого року балотувалися у райради від опозиційного блоку, один депутат міськради і п’ятеро близьких родичів нинішніх народних обранців.
Об’єднання «За Дніпропетровськ» — саме його члени та їхні родичі майже стали власниками землі. Всі ділянки розташовані менш ніж у 20-ти кілометрах від міста. Дивно, що простим людям не завжди щастить знайти бодай одну більш-менш гідну, а тут півтора десятки – компактно в одному місці.
Це та сама вулиця Березанівська, на якій міськрада планувала виділити депутатам 15 ділянок. В принципі місцевість непогана: поблизу річка, позаду лісочок, тихо, спокійно, свіже повітря – все як зазвичай люблять депутати.
Після того, як у соціальних мережах піднялася хвиля обурення таким рішенням міськради, остаточне ухвалення документа депутатам довелося відкласти. На наше питання про долю проекту, Юлія Дмитрова відповіла, що його надіслали до департаменту по роботі з активами на доопрацювання і зараз чекають відповіді. Мовляв, таким чином реагують на резонанс.
Тож нині проект відлежується у міськраді — чекає свого часу. Мабуть того, коли про той самий резонанс всі забудуть. «Слідство.Інфо» поцікавилося претендентами на ці ділянки. Одним з них, наприклад, виявився батько депутата Дмитра Безуглого, обраного від «Опозиційного блоку» і за сумісництвом голови депутатської групи «За Дніпропетровськ». Звісно ж ми запитали у пана Безуглого про дану землю:
-Мій батько знаходиться в черзі з 2011 року. Він має право як громадянин по закону претендувати на 10 «соток»?
-Звісно.
-Все.
До речі, серед 15-ти осіб також є прізвище дружини Дмитра Безуглого — Ольги Кострицької. Цікаво, вона так само чергу з 2011-го вистояла? Ще одна примітна кандидатура у списку – син депутатки міськради Анжеліки Пилипенко. Виявляється, родину замучили докори сумління одразу ж після оприлюднення проекту рішення:
«Ми відмовились від цих ділянок через те, що ЗМІ та всі інші сильно підняли цю тему. Ветеранам АТО треба давати, не питання – даємо», — відповіла пані Пилипенко.
Так і виходить, що поки одні захищають рідну землю зі зброєю в руках, інші цю землю нарізають шматками і роздають поміж своїх.
/Юлія Брик, Слідство.Інфо