«Цар гори»

Поділитися
Поділитися

Обіцянка уряду всім учасникам АТО виділити земельні ділянки досить специфічно втілюється на місцях. Слідство.Інфо вже розповідало, як в Дніпрі ветеранам війни на Донбасі землю виділяли на сміттєзвалищах. В той час, як родичі депутатів отримали ділянки біля лісів та озер. Схожа ситуація і під Києвом, де у впливового друга президента немає проблем з найкращими шматками землі. В той час, як воїни АТО проходять сім кіл пекла під час оформлення документів на землю.

Хотівчанин Анатолій Шафранський працював в Київському національному університеті Шевченка. З початком війни пішов на фронт. У свої 59 років потрапив до танкістів. Чоловік каже – пішов воювати за синів, призвичаївся і навіть продовжував контракт.

Шафранський охоче показує фотографії. Пишається своїми побратимами, своєю фронтовою бородою і бойовою машиною. Останню ніжно називає «Чаєчкою».

Та повернувшись з війни, чоловікові довелося знову відкривати фронт. Але вже не за сотні кілометрів, а в рідному Хотові. Місцевим воїнам мали виділити обіцяні земельні ділянки. І в лютому 2017-го врешті виділили. За словами Шафранського він жахнувся, побачивши цю землю вперше. Мальовниче село поблизу Києва виділило воїнам землю…на смітнику.

Ми разом їдемо туди. Авто доводиться кинути за кількасот метрів – проїхати можна хіба що на тракторі. Навколо – дійсно смітник.

Немає ні дороги, я не вважаю, що оце висипаний отево бетонні відходи – то це є дорога. Немає ні підведення, ні електроенергії, немає нормальної землі. Це не земля, за яку ми боролись і яку держава нам обіцяла. Нас просто кинули… – розповідає Шафранський. І додає – розумні люди ніколи не взяли б тут землю під забудову.

Сільського голову Хотова Миколу Безпечного зустрічаємо під сільрадою. Тут щойно закінчилося чергове засідання місцевих депутатів. Безпечний каже – кращої землі для ветеранів війни на Сході у нього не було і немає:

З 2002 року жодного квадратного метра в межах населеного пункту не включили… з 2002 року. І ми через 15 років ще можемо щось дати учасникам АТО. Тому це так треба розглядати.

Більше того, навіть такі занедбані ділянки змогли отримати не всі учасники бойових дій. Безпечний каже – отримали лише перші мобілізовані бійці.

Та за дві години до цього, сільська рада легко знайшла кращу землю для одного з найбагатших українців. Хотівські депутати проголосували за виділення чергової ділянки Юрію Косюку – засновнику Миронівського хлібопродукту, бренду «Наша ряба» і фантастичних розмірів маєтку на пагорбах древнього Хотівського городища.  Жодних матеріалів, кадастрових планів чи інших документів депутатам не роздали. Сільський голова особисто озвучує проект рішення. І сам переконує незгодних. Його аргумент – землю навколо Косюк вже і так викупив:

От ці ділянки перейшли за згодою тих людей, які там тримали городи. Частково викупив, потім протиерозійний яр, який був, він взяв сьогодні… От ми йому дали цей яр.

Ця земля розташована впритул до того самого давнього скіфського городища і просто навпроти маєтку Юрія Косюка. Тут працює важка техніка і десятки людей. Що будується – достеменно не знають навіть вони. Забудова на місці археологічної пам’ятки – скіфського городища, нагадаємо, була остаточно узаконена голосуванням цих же депутатів Хотівської сільради. Минулого року вони вирішили, що межі городища мають бути зменшені. Заради маєтку Косюка.

То чому одні отримують землю на смітниках, а інші – ледь не в охоронній зоні пам’ятки? Сільський голова несправедливості в цьому не бачить:

Ніякої лояльності особисто до Косюка немає, він звичайний громадянин, в якого є можливість щось збудувати – і він будує.

Втім, декларація і статки Безпечного можуть свідчити про інше. То ж чи задарма сільський голова допомагає мільярдеру отримувати все нові земельні ділянки?

У самому Хотові у сільського голови – два чималі будинки на понад півгектарах землі. Ось вони. Третій будинок на цій території записаний на доньку Безпечного – Наталю Ошерову. Вона ж нині може вважатися і сусідкою Юрія Косюка. Бо є власницею майже гектара землі поблизу маєтку мільярдера впритул до Хотівського городища.

Ще один будинок і ділянка Безпечного знаходяться у елітних Підгірцях під Києвом. Розташовані вони у закритому садовому товаристві просто на березі озера.

Молодша донька Безпечного – Юлія – з 2014-го є власницею квартири ось в цій новобудові у Хотові, 11-и господарських споруд і восьми паркомісць, в середньому по 70 000 гривень за кожне. Навесні 2016-го, напередодні голосування Хотівської сільради за узаконення нових меж городища, донька сільського голови стала власницею новенького Фольксвагена Джетта вартістю у понад півмільйона гривень.

Тільки вартість машини перевершує офіційний дохід родини Безпечних за цілий рік.

Пояснення таких успіхів у сільського голови дуже прості.

Всі ці статки, які… Це всe я успадкував після батьків, аж два будинки я успадкував. Я живу на батьківщині, де жили двоє поколінь на цій землі. Це ніяким чином не пов’язано з розбудовою Косюка, – каже Безпечний.

Та крім сільської ради в зменшенні площі скіфського городища свою участь взяло і місцеве комунальне підприємство «Хотів». Саме воно є власником землі під археологічною пам’яткою. І особливо не протестувало про передачу частини цієї землі під маєток мільярдера.

Керівник цього комунального підприємства – Євгеній Волошин. Схоже, він теж живе не лише на зарплатню. Нині посадовець добудовує ось цей розкішний маєток. До слова – на одній вулиці з сільським головою. Навпроти – ще один його будинок, трохи скромніший.

Волошина ми зустрічаємо просто біля сільради. Чоловік виходить iз позашляховика Фольксваген Туарег. Питаємо про городище. І отримуємо ледь не зізнання:

І я да, я сприяв цьому, тому шо ця земля могла вопшє невідомо куди зникнути. І краще що залишилось 16 гектарів, чим взагалі нічьо не залишилось, – каже Євгеній Волошин.

Волошин додає – сприяв відділенню землі не лише як комунальник, а і як депутат сільради. Можливо сприяння мільярдеру та правильні голосування і пояснюють походження статків? Чоловік починає помітно нервувати:

Дивіться. Я працюю в державному комунальному підприємстві 16 років. Це не купівля свіжа. Це збудовано новий будинок. Я продав квартиру. В мене була квартира. Я продав квартиру і побудував будинок.

І тут раптом згадує про власний бізнес.

Я працював в нафтовій компанії комерційним директором 4,5 роки. Я працював в «Укравто». В мене акції були в «Укравто»… Ну, в мене цей… жінка працювала, трохи помогала. В бізнесі трохи, цей. Дочка теж вона в аспірантурі працювала, викладала, тоже помагала, – пояснює Волошин.

Згадує і про нелегку вчительську долю дружини:

Вона ще як вчителька, вона працювала довгий час в Хотові в школі, отримала за соціальну сферу ділянку, я її продав і закумулював гроші і збудував будинок.

Між тим, Хотівське городище такими темпами може зникнути зовсім. Місцеві кажуть, що забудовувати його збираються з усіх боків. Земля оформлюється потрібним людям. І поки Анатолій Шафранський та інші учасники бойових дій воюють за обіцяну їм державою землю, сільський голова намагається їх заспокоїти черговими обіцянками навести лад на ділянках бійців. Коли?

Як буде фінансова спроможність, – відповідає Безпечний.

 

/Максим Опанасенко, бюро “Свідомо” для “Слідства.Інфо”

Поділитися
Поділитися

Автор розслідування

Максим Опанасенко

Не менш важливі розслідування