Проведення цього розслідування почалося зі скандалу. Щоб з’ясувати хто отримав найбільше газових родовищ за президентства Януковича, ми направили запит в Державну службу геології та надр. Офіційна відповідь Держгеонадр виявилася дещо несподіваною. У списку підприємств, який нам надіслали, значилися тільки державні структури. І жодної приватної.
Це виглядало підозріло. Адже до нас, з аналогічним запитом в Держгеонадра зверталися колеги з «Економічної Правди». І вони отримали відповідь, у якій власниками родовищ, поряд з державними, було чимало приватних структур.
Чому ж Держгеонадра раптом почало замовчувати інформацію про приватних власників українських родовищ? Раніше, бувало, журналістам взагалі не відповідали на запити. Але щоб замість відмови, надали сфабрикований документ – таке, здається, трапилося вперше.
Працівниця Держгеонадр, яка готувала відповідь на наш запит, — Ірина Железняк — відмовилася пояснювати причину фальсифікації відповіді. І порадила про це спитати у її керівництва. На жаль, протягом кількох тижнів її начальник Олександр Сушко так і не знайшов можливість прокоментувати цей прикрий випадок.
Як згодом з’ясувало «Слідство.Інфо», у пана Сушка є мотив приховувати інформацію. Адже до свого призначення в Держгеонадрах, він очолював фірму в одного з фігурантів цього розслідування. Фірму, яка нечувано багато отримала газових надр протягом останнього року. (Про це докладніше читайте в другій частині матеріалу.)
— Ви даремно чекаєте відповіді від них — каже в приватній розмові начальник одного з відділів Державної служби геології та надр. — Після того, як міністром екології та природних ресурсів призначили Ставицького – пішла вказівка всі дані по запасах і власниках родовищ максимально приховувати. Більше того, навіть якщо вам і дадуть якусь правдиву інформацію офіційно, ви не зможете нею толком скористатися.
— Чому?
— Тому, що за формальними власниками часто стоять абсолютно інші люди і компанії. Наприклад, син Президента Олександр Янукович отримує на свою фірму ліцензії не напряму, а через шахту ім. Засядька. І так з багатьма родовищами — кінцевих власників знайти не просто, але всі нитки тягнуться нагору».
Не отримавши належної відповіді від державного відомства, ми самостійно спробували з’ясувати: кому ж за два з половиною роки перебування при владі Віктора Януковича дісталося найбільше газових родовищ? І чиї прізвища так старанно приховує Держгеонадра? Почати вирішили із сина Президента.
Шахта в обмін на газ
Керівник великого підприємства на Донбасі, особисто знайомий з Юхимом Звягільським розповідає, що рік тому мав розмову з незмінним керманичем шахти Засядька.
«Розумієш, у Юхима є мрія: він, поки живий і при владі — хоче приватизувати шахту Засядька. Юхим мені й каже: «Я був у Царя (Віктора Януковича — авт.) Він не проти того, щоб я шахту приватизував. Але Цар сказав: оформиш на себе газові родовища і половину з них віддаси Олександру (сину Януковича — авт.). Потім віддамо тобі шахту».
Юхим Звягільський давно думає про роздержавлення шахти Засядька
Віддати державне підприємство в обмін на газові надра для своєї родини — така історія цілком в дусі українських реалій. Найгірше те, що вона підтверджується багатьма доказами. І це значить, що Віктор Янукович та Юхим Звягільський цілком можуть стати звинуваченими у заволодінні майном шляхом зловживання службовим становищем.
Поглянемо на факти.
19-го листопада 2010-го року Фонд держмайна України наказом №1710 приймає рішення про приватизацію шахти ім. О.Ф.Засядька.
А буквально через місяць — 22-го грудня 2010-го року шахта Засядька рішенням Уряду отримує без аукціону дев’ять нафтогазоносних площ на сході України.
Як з’ясувало «Слідство.Інфо», чотири з цих дев’яти площ, шахта Засядька віддала у користування нікому не відомій донецькій фірмі під назвою: ТОВ «Міжрегіональна газова компанія».
Сталося це так: 2011-го року шахта Засядька внесла до статутного фонду ТОВ «Міжрегіональна Газова Компанія» 25 тисяч гривень. Увійшовши до складу засновників, шахта отримала можливість передати свої ліцензії на розвідку і газовидобуток цьому маловідомому підприємству. Інформація про це зафіксована в балансі ПАТ «Шахта ім. О.Ф. Засядька», який досі можна знайти на сайті цього вугільного підприємства.
У балансі шахти ім. О. Ф. Засядька можна знайти докази співпраці з ТОВ «МГК»
Нам вдалося розшукати Олега Куща — керівника геологічної служби ТОВ «Міжрегіональна Газова Компанія», який повідомив, що їхня фірма зараз працює на Сербській, Золотаревській, Сиротинській та Нижньортищівський площах (Луганська та Харківська області).
Саме ці чотири площі, значаться в списку дев’яти площ, які були раніше передані Кабміном шахті Засядька. Решта п’ять — розробляється самою шахтою, що нам підтвердив Борис Бокій — заступник генерального директора шахти Засядька.
Отже, в кінці 2010-го року розпорядженням №2295-р Уряд віддав шахті Засядька дев’ять площ, а шахта в 2011-му році передала чотири з них донецькому ТОВ «Міжрегіональна газова компанія».
Завершальним елементом операції: «шахта в обмін на родовища» мало стати остаточне виведення шахти із державної власності. Що і відбулося 22-го липня 2011-го року.
Постає питання: хто ж є власником ТОВ «Міжрегіональна Газова Компанія», яка отримала в подарунок від знаменитої шахти чотири газові родовища?
Засновником ТОВ «Міжрегіональна Газова Компанія» є ТОВ «Газінвест-Груп», а воно в свою чергу має засновником ТОВ «СЛ-Груп». Закінчується «матрьошка» Едуардом Слиньком, який і є основним власником ТОВ «СЛ-Груп».
Цей мешканець Донецька є депутатом Донецької обласної ради від Партії Регіонів і… за сумісництвом — Генеральним директором Корпорації «Менеджмент Ассетс корпорейшн» («МАКО»).
«МАКО» — це наріжний камінь родинного бізнесу Януковичів. Власником і президентом корпорації є особисто син Президента — Олександр. До того ж раніше Олександр Янукович з Едуардом Слиньком створили ТОВ «Донснабтара», де компанію в засновниках їм складала Валентина Арбузова — мати глави НБУ Сергія Арбузова. Взагалі-то, у Едуарда Слинька є улюблене хобі — зброя.
Але тепер на це захоплення у нього буде дедалі менше часу. Адже у сина Президента великі амбіції у газовому бізнесі. Чотири газові родовища, отримані без аукціону — це тільки початок. У травні цього року «Міжрегіональна газова компанія» вже самостійно отримала від Луганської облради Бараниківську площу під розвідку і промисловий видобуток газу. За даними наших джерел, фірмі сина глави держави незабаром перепаде ще п’ять ліцензій.
Важливе питання: які запаси природного газу тепер контролюються родиною Президента? Відповідь на це питання точно має знати менеджмент ТОВ «МГК». Але директор цієї фірми — Сергій Воронков категорично відмовився говорити про це. Особливо його обурило питання про власника ТОВ «Міжрегіональна Газова Компанія»:
«У кожної людини є якесь інтимне життя! Таке ж інтимне життя є і у компанії! Я не зобов’язаний говорити вам про власників. Ви ставите питання, яке відноситься до інформації, яке взагалі не має бути розголошена!»
Втім, наші джерела в Мінекології поділилися цифрою прогнозних запасів газової компанії, пов’язаної з сином Президента.
— На цих п’яти ділянках близько трьох мільярдів кубометрів газу. Це не багато.
— Чому ж тоді ними міг зацікавитись син Януковича?
— Так у нього в компанії немає нормальних спеціалістів! Вони або самі не знають, що це бідні родовища. Або знають і кажуть йому неправду. А він вірить!
Те, що Олександра Януковича не можна назвати видатним бізнесменом, ми вже чули неодноразово і від різних джерел. Ситуація на газовому ринку частково підтверджує це твердження. Адже найбільш смачні і великі газові родовища отримав не син глави держави, а більш досвідчений комерсант — Ігор Коломойський.
«Дерипон» найбільшого родовища
Міжнародний скандал навколо найбільшого українського газового родовища — Сахалінського (Харківська область) завершився тим, що Держгеонадра нещодавно закріпило його за компанією «Укрнафтобуріння». Цю фірму медіа неодноразово пов’язували із колишнім міністром екології та природних ресурсів Миколою Злочевським.
Прес-служба РНБО, де зараз працює пан Злочевський, у відповіді «Слідству.Інфо» спростувала цю інформацію. А також принагідно заперечила причетність Злочевського до ще двох фірм, які за останні півтора року отримали вісім ліцензій на розробку родовищ — ТОВ «Парі» та ТОВ «ЕСК «Еско-Північ».
Хоча, раніше «Парі» та «Еско-Північ» таки належали Миколі Злочевському та його загиблому партнеру Миколі Лісіну. Вони їх контролювали через кіпрську компанію Burisma Holdings Limited. На сайті Комісії з цінних паперів та бірж США досі є про це згадка.
Але минулого року Burisma змінила власника: замість Злочевського і Лісіна, її бенефіціаром стала кіпрська офф-шорка Brociti Investments Ltd. «Парі» та «Еско-Північ» змінили також і адресу: з київської вулиці Катерини Білокур вони перебралися на вулицю Рилєєва 10а. У цьому ж будинку на них вже чекала третя фірма — вже згадане «Укрнафтобуріння».
Якщо три компанії зібралися під одним дахом, то логічно припустити, що і власник у них теж один. Принаймні, власника «Укрнафтобуріння» «Слідству.Інфо» вдалося з’ясувати. Згідно даних державної системи СМІДА — 90% «Укрнафтобуріння» належать кіпрський Deripon Commercial Ltd. Завдяки допомозі наших колег з міжнародного фонду OCCRP, ми дізналися хто «дерипонить» найбільше газове родовище України.
Отже, кінцевим власником Deripon Commercial Ltd. є фірма з Британських Віргінських островів – Burrad Financial Corp. Ця структура неодноразово брала участь в різних фінансових схемах групи «Приват» і особисто Ігоря Коломойського.
Ключове ж підтвердження щодо власників «Укрнафтобуріння», «Парі» та «Еско-Північ» вдалося отримати, що називається, з перших рук. Олег Канівець — впродовж двох років працював генеральним директором «Укрнафтобуріння». Він підтвердив, «Слідству.Інфо» хто контролює вказані фірми.
«Безпосередні власники там група «Приват». Колись цю компанію заснував Микола Злочевський, але свої акції він пізніше перепродав групі «Приват».
Таким чином, Ігорю Коломойському вдалося прибрати до рук найбільші запаси блакитного палива України. Але, з огляду на апетити та можливості його конкурентів — Коломойський надовго в лідерах може не затриматися. Про це докладніше читайте в другій частині розслідування «Королі українського газу — 2».