Центральний офіс Державного Концерну «Укроборонпром». До його складу входять понад сто багатопрофільних підприємств оборонної промисловості країни. «Укроборонпром» завжди був закритою структурою. Специфіка діяльності дозволяла його керівникам зберігати в таємниці практично всю інформацію про те, що відбувається в концерні. Та ні для кого не було секретом, що в «Укроборонпромі» постійно крутилися великі гроші. Може, тому туди завжди призначали особливо довірених людей. Наприклад, в останній період свого правління Віктор Янукович віддав концерн Дмитру Саламатіну – людині зі свого ближнього кола. Не стала винятком і нова влада.
«82 мільярда плюс 6 мільярдів державних гарантій, які отримав безпековий оборонний сектор в умовах, коли все скрізь скорочується, демонструє яскраво ті пріоритети, які стоять зараз перед державою», – заявив Президент України Петро Порошенко.
Війна на сході перетворює «Укроборонпром» на справжнього монстра. У держбюджеті 2015 року на зміцнення обороноздатності України передбачено рекордні 86 мільярдів гривень. Першочергове завдання «Укроборонпрому» – забезпечення потреб військових для успішного проведення АТО. Та постреволюційну добу концерн починає зі скандалу, в якому замішаний в.о. генерального директора Юрій Терещенко. З часом такі скандали стануть нормою. Як і звинувачення у непрозорому та незрозумілому підході до витрачання державних грошей.
АФЕРА
Київський бронетанковий завод. Одне з ключових підприємств «Укроборонпрому». Він виготовляє сучасну військову бронетехніку. Наприкінці червня 2014-го Національній Гвардії урочисто передають бронетранспортери 3Є1, які вже чекали на платформах «КБТЗ» відправки до Таїланду.
«Це саме ті БТРи, які зняті з тайського контракту. Безумовно, ми домовились з нашим тайським партнером і він також з розумінням ставиться до цих обставин», – розповів тоді в.о. директора ДК «Укроборонпром» Юрій Терещенко.
За одинадцять новеньких БТРів, які попрямували в зону проведення Антитерористичної операції, Міністерство Внутрішніх Справ одразу ж сплачує Київському Бронетанковому Заводу 64 мільйони гривень. Оскільки державна компанія «Укрспецкспорт» має зобов’язання перед тайськими партнерами, а міжнародний скандал Україні ні до чого, треба виготовляти нову «броню».
«Ми робимо БТРи фактично з нуля. Ми заказуємо корпуса, нам приходять корпуса, і ми на корпусах коє-шо самі робимо, коє-шо комплектуюче докупаємо, і складаємо вже БТР», – пояснив Ігор Куташев, колишній директор ДП «КБТЗ».
У червні директор державного підприємства «Київський бронетанковий завод» Ігор Куташев перебуває на лікарняному. Про нові БТРи для тайців має подбати тимчасовий виконувач обов’язків директора Леонід Шоломицький, якого призначає Юрій Терещенко. Своїм заступником з фінансових питань Шоломицький бере такого собі Едуарда Ільїна і уповноважує його підписувати угоди від імені КБТЗ.
«В «Укроборонпроме» сказали, что вот лежит резюме. Это человек будет финансовым директором. Он мне сказал: «Такая команда», – розповів колишній т.в.о. директора ДП «КБТЗ» Леонід Шоломицький.
Новітній український БТР-3Є перш за все складається із корпусу, який на сьогоднішній день в Україні зварюють лише на одному заводі, що під Харковом.
Та 23 червня Ільїн чомусь підписує договір на поставку 20 корпусів з одеською компанією «СПЕЦ-КОМ-ЮГ», яку напередодні продавали на популярному Інтернет-сайті за тисячу доларів. Основними видами діяльності фірми є проведення розслідувань та гарантування безпеки. Вже наступного дня завод переказує на рахунок компанії 12 мільйонів гривень, хоча за умовами договору оплата за замовлення здійснюється аж після поставки. «СПЕЦ-КОМ-ЮГ» зареєстровано на вулиці Прохорівська, 28 в одному з кабінетів ось цього бізнес-центру в Одесі. Як виявилося, лише на папері.
«Бизнес-центр перестал существовать года три назад», – підтвердив охоронець будівлі.
На додаток тодішні очільники «КБТЗ» укладають контракти і також відразу перераховують кошти на рахунки ТОВ «Інтер Сталь Лтд» і ТОВ «Інвест-Авто 2007» 17 мільйонів гривень за поставки чорних і кольорових металів та модернізацію обладнання. Металів непотрібних і за завищеними цінами, каже колишній директор Київського бронетанкового.
– На ту суму, на котру заказали по цьому контракту, ми порахували і зробили аналіз, по вигіднішій ціні, ми подивились, що могли б купити на 2-3 млн дешевше.
Андрій Рогоза – генеральний директор ТОВ «Інтер сталь Лтд». Він заснував цю компанію разом з Яною Ібрагімовою. Саме ТОВ «Інтер Сталь Лтд» отримала від «КБТЗ» майже 12 мільйонів гривень. Рогоза дивно пояснює своє знайомство та підписання контрактів з тодішніми директорами заводу.
– Я бачив їх декілька раз.
– Ви бачили? Тобто ви з ним не спілкувалися?
– Ми спілкувались, так, ну, поздоровались, туда-сюда і всьо.
– Як ви підписали, не знаючи цих директорів?
– Я не знаю, чи почтою прийшли договора, я помню, що договора принесли мені на стол, я подивився. Я підписав, дальше його передали на завод і все
16 липня Леоніда Шоломицького затримує СБУ. Едуарда Ільїна досі шукають.
У всій цій історії головне питання – чи могли Шоломицький та Ільїн буквально за місяць самостійно так вигідно освоїти майже 30 мільйонів гривень державних грошей? Адже вони не мали права й кроку ступити без погодження з центрального офісу «Укроборонпрому», де наглядають за всіма контрактами й проплатами.
«Шоломицький – це, будемо говорити, пєшка в цій ситуації, – каже голова профспілки ДП «КБТЗ» Володимир Яковенко. – При перерахуванні коштів він зразу же повідомляв в Укроборонпром, що кошти пішли на банк, туди, куди, мабуть, йому говорилося все те робити».
Складається враження, що в «Укроборонпромі» зробили все, щоб полегшити Шоломицькому та Ільїну проведення оборудки, скасувавши на той час так зване тристороннє погодження реєстру платежів. Це дозволило їм робити платежі напряму, ні в кого не питаючи. Говоримо з екс-заступником з фінансових питань Юрія Терещенка Валентиною Дроздом.
– Трьохстороннє погодження платежів було відмінене Терещенком.
– А для чого він це зробив?
– Це була вимога підприємств. До нас були звернення депутатів, до нас були звернення прокуратури з цього приводу і тому було відмінено.
«Слідству.Інфо» вдалося з’ясувати, що в афері були зацікавлені й інші особи. Про це нам розповіла людина, яка бачила, що відбувається. Вона боїться показувати своє обличчя.
– Основними людьми, які приходили до Шоломицького, це були чотири молоді особи. Головним з них був молодий чоловік під ім’ям Андрій, який представився як радник генерального директора з «Укроборонпрому». Він мені сказав, що буде керувати нашою роботою підприємства і всі питання буде вирішувати стосовно нашого заводу з концерном.
– А решту молодих людей як було звати?
– Іншого було звати Степан, Кирило.
За словами працівника заводу, молоді люди з»явились на КБТЗ всередині червня і впродовж двох тижнів зачинялися у кабінеті з Шоломицьким та Ільїним. Ймовірно, саме вони «проштовхували» контракти і з «Спец-Ком-Югом», «Інвест-Авто 2007» та «Інтер сталлю Лтд».
– Молоді хлопці поводилися дуже впевнено, вели себе нахабно, ніби за ними стоїть хтось із керівництва Укроборонпрому.
– А як взагалі відбувалось це все?
– Спершу були всі рахунки, завізовані директором, а потім вже складались, оформлялись договора.
– Заднім числом?
– Заднім числом.
– І в підсумку, скільки грошей було перераховано?
– Близько тридцяти млн.
Ми знайшли прізвища трьох молодих людей у журналі реєстрації тимчасових перепусток бронетанкового заводу. Їх також впізнав працівник заводу – за фотографіями. Знайомтесь: Андрій Дубовий, Кирило Дубовий та Степан Куцин. Перші двоє – племінники, а останній – чоловік племінниці надвпливого екс-нардепа від «Батьківщини» Олександра Дубового – людини з широкими одеськими зв’язками.
Ми видзвонили Степана Куцина.
– Степан Михайлович, чи маєте ви якесь відношення до «Укроборонпрому» і що ви робили на Київському бронетанковому заводі в червні місяці?
– Ні, ні, ні, не маю, не маю ніякого.
Кирило Дубовий, племінник екс-нардепа Олександра Дубового, теж заперечував свою причетність.
– Ви були присутні на КБТЗ?
– Я не хочу відповідати на ваші запитання.
– Ви були присутні в червні…?
– Я маю право не відповідати на ваші запитання?
– Дайте відповідь на це питання – ви були в червні на КБТЗ, що ви там робили?
– Я не хочу відповідати на ваші запитання.
Сам Олександр Дубовий факт перебування своїх родичів на Київському Бронетанковому Заводі підтвердив – не пояснивши причини.
– Да, действительно, ребята были на этом предприятии и даже встречались с руководством, но совсем по другим вопросам.
За нашими даними, прокуратурі центрального регіону з наглядом за додержанням законів у воєнній сфері не вистачило буквально тижня, щоб завершити кримінальне провадження. На фінальному етапі слідства справу чомусь забирають до Генпрокуратури. Причиною тодішній Генпрокурор Віталій Ярема назвав унікальні експертизи.
– В нас, нажаль, дуже мало експертів, які можуть досліджувати ці питання. Тому і термін розслідування цієї справи продовжений
– Чи розглядається причетність племінників Олександра Дубового, як співучасників злочину?
– В списку підозрюваних їх поки-що немає, але я знаю, що ці прізвища вони фігурують по справі.
Тим часом Олександр Дубовий активно цікавиться справою, визнає екс-Генпрокурор.
– Він заїжджав до мене в прокуратуру, ми спілкувалися і на цю тему. Ми спілкувалися з ним, ну, тому що ми разом працювали в одній фракції, фракції «Батьківщина», коли я був народним депутатом. Це було дійсно розмова така відбувалася, але ніяких корупційних схем стосовно ведення розслідування у нас не відбулося.
Це журнал судового засідання, на якому проводили допит Юлії Паламар, яка була засновником та директором одеської компанії «СПЕЦ-КОМ-ЮГ», на рахунки якої з КБТЗ переказали 12 мільйонів гривень за поставку неіснуючих 20 корпусів БТРів. З нього стає зрозуміло, що напівсліпу кухарку просто використали, пообіцявши тисячу гривень за її підписи під липовим контрактом.
– 27 червня 2014 року приватне підприємство «Спец-Ком-Юг» двома платежами по 6 млн. грн. перерахувало вказані кошти до ТОВ «НВП «Центр земельних відносин», чи відомо Вам щось з приводу даного перахування?
– Ні, невідомо, 23 червня та по 25 червня я знаходилась у Вінницькій області, в батьків було день народження.
За нашими даними, гроші за БТРи для Нацгвардії перевели в готівку саме з рахунків компанії «Центр земельних відносин», зареєстрованої у місті Васильків. 5 січня 2015-го року господарський суд Одеської області визнав недійсним договір поставки, укладений між Київським бронетанковим заводом і приватним підприємством «СПЕЦ-КОМ-ЮГ» та стягнув з останнього 12 млн грн. Окрім того, прокуратура Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері підтвердила, що т.в.о. директора ДП «Київський бронетанковий завод» Леонід Шоломицький та його заступник Едуард Ільїн зловживали владою та службовим становищем, щоб непогано заробити. Компанія «Інтер Сталь Лтд» досі має зобов’язання перед бронетанковим заводом на суму понад 5 мільйонів гривень, а «Інвест Авто 2007» свій майже п’ятимільйонний борг перед КБТЗ вирішила закрити у спосіб перевідступлення. На початку квітня Дарницький районний суд міста Києва випускає Леоніда Шоломицького з СІЗО під домашній арешт. Тепер у нього буде можливість приєднатися до свого зниклого зама Едуарда Ільїна, якого він звинувачував у всіх гріхах. Тож чи покарають хоч когось за аферу на «КБТЗ» – питання риторичне.
Після гучного скандалу Юрія Терещенка призначають керувати Державною Службою Експортного Контролю України, яка відповідає за дозволи на імпорт/експорт зброї. А в державний концерн «Укроборонпром» приходить новий менеджмент, який має нарешті налагодити його роботу у непростий для країни час. У липні 2014-го Генеральним директором держконцерну Президент призначає вчителя фізики та власника херсонського автосалону Романа Романова. Той заявляє про початок активної боротьби з корупцією в «Укроборонпромі» і бере собі першим заступником екс-зама мера Цюрупинська з питань житлогоспу Сергія Пінькаса. За схожим принципом замінюють і директорів десятків підприємств концерну.
ЗАМОРСЬКІ УАЗИКИ
На початку вересня минулого року громадська організація «Український легіон» цікавиться закупівлею вживаних англійських поліцейських машин «Саксон». Активісти нібито готові придбати їх для українських вояків власним коштом. У фейсбуці один з активістів «Українського легіону» Олексій Тамразов навіть виставив переписку з продавцем – фірмою «Witham Ltd», яка пояснила, що ліцензію на техніку, яку у Великобританії вже не використовують як застарілу, може отримати тільки кінцевий споживач – наприклад, уряд. Ініціативу волонтерів згодом перехоплює одне з підприємств «Укроборонпрому» – «Укрінмаш». Ось з цього листа зрозуміло, що «Witham Ltd» погоджується продати 75 «Саксонів» за 2 мільйони 75 тисяч англійських фунтів стерлінгів.
«Броневик «Саксон» обошелся нашему предприятию в 38 тысяч долларов на территории Британии, – хвалився перший заступник Генерального директора ДК «Укроборонпром» Сергій Пінькас. – С учетом растаможек, доставок и тому подобное, цена входящяя в Украине – 50 тисяч долларов. Ближайший конкурент этого автомобиля – турецкий – стоит 430 тысяч евро».
Попри низьку ціну, «Укроборонпрому» для купівлі «Саксонів» треба було знайти кінцевого споживача. На початку жовтня тодішній командувач Нацгвардії Степан Полторак на звернення Романа Романова відмовляється від машин, тому що «необхідності в доукомплектуванні підрозділів Національної Гвардії України подібним типом транспорту не існує, і на вирішення цього питання відсутнє фінансування». Однак Романов не здається і наприкінці жовтня просить Кабмін підтримати ініціативу Міноборони про виділення 24-х з половиною мільйонів гривень на 20-ть «Саксонів». Цікавим є те, що міністром оборони на той час є вже той самий Степан Полторак, який спершу не бачив необхідності в поліцейських машинах.
«Враховуючи співвідношення «ціна-якість» та те, що виробництво вітчизняних бронетранспортерів такого класу та закупівля нових іноземних аналогів до кінця 2014 року проблемна та більш витратна, пропоную підтримати ініціативу Міністерства Оборони України щодо закупівлі за державним оборонним замовленням».
Ми вирішили запитати в голови уряду Арсенія Яценюка, які саме українські заводи отримали державні оборонні замовлення на нову техніку. Адже на «броню» в держави гроші є. А ми чомусь закуповуємо застарілу техніку закордоном – і саме в рамках ДОЗу.
– Державне оборонне замовлення під грифом цілком таємно, я не можу вам цього говорити.
– Куди, на які заводи вони пішли?
– Всі кошти, які необхідні – вони повністю фінансуються. Моє завдання: перше – затвердити ДОЗ, ДОЗ затверджений, друге – зібрати гроші – гроші зібрані, третє – заплатити тоді, коли необхідно заплатити, всьо платиться день вдень.
Та позитивні характеристики «Саксонів» з вуст очільників «Укроборонпрому» не змінюють реального стану речей. На цих кадрах заморський «Саксон», на відміну від старенького українського БЕердеему, не здатен здолати навіть невисокий пагорб. Казус висвітлило і висміяло одне з провідних англійських видань «Дейлі мейл». Автор цього відео волонтер Дмитро Канарський пояснює, що «Саксон» навіть близько не можна порівнювати з бетеером, який він нібито покликаний замінити.
– Заменить БТР она не может принципиально. Машина нужна, я так понимаю, вместе с БТРом в колонне просто участвовать в транспортировке войск. То есть, БТР может вести самостоятельный бой, эта машина не может.
Експерт з бронетехніки Василь Чобіток теж до кінця не розуміє доцільності цієї закупівлі.
– Если мы говорим о вооруженном конфликте с применением артиллерии, танков и так далее, это полицейские машины. То есть, что им делать в зоне такого конфликта – честно говоря, ну, не совсем понятно. Использовать их как грузовики бронированные? Ну, это проще взять мазы листами забронировать.
У Генпрокуратурі не лише визнали «Саксони» морально та технічно застарілими, але й зацікавилися їх ціною, яка здалася правоохоронцям не такою вже й низькою.
«Закупівельна ціна бронетранспортерів у фірми Witham становить 35 тис. фунтів стерлінгів за одиницю, що станом на 20.11.2014 за офіційним курсом Національного банку України складає близько 833 тис. грн., а вартість контракту на придбання 20 одиниць бронетранспортерів становить приблизно 16,66 млн. гривень. Таким чином, різниця між ціною придбання 20 одиниць бронетранспортерів закордоном та їх закупівлею Міністерством оборони України складає 7,84 млн. грн., переважна більшість яких стане прибутком ДГЗІФ «Укрінмаш» (за вирахуванням вартості доставки, комісійної винагороди та інших витрат)».
Не надто дешеві британські «Саксони» й з іншої причини. Закордонна техніка прийшла «голою». Тобто її ще треба доукомплектовувати якимось озброєнням. А часом хороша доукомплектація може коштувати більше за саму машину.
«На неї можна встановлювати протитанкові засоби ракети, а також ми будемо встановлювати 12 і 7 кулемет. Тобто, кулемет і протитанковий засіб», – каже міністр оборони України Степан Полторак.
«Можно поставить просто пулемет, который будет вылазить человек по пояс и из него строчить. Это будет дешево и сердито. А можно поставить дистанционно управляемый модуль с телевизионным управлением изнутри. Это совсем другая цена. Этот модуль может стоить как три таких «Саксона», – пояснює Чобіток.
ЗА БУГОР
Тоді як українським військовим, що гинуть у зоні проведення АТО, замість надійної броні закуповують морально й фізично застарілі поліцейські машини, на експорт «Укроборонпром» відправляє найкращі зразки вітчизняної бронетехніки. «Слідству.Інфо» вдалося отримати ексклюзивні кадри. Ви бачите виїзд наприкінці березня на випробування новісіньких БТР -3Є1 та БТР-3РК, які, за нашими даними, мають забрати тайці.
«БТР-3РК – это специализированный противотанковый комплекс самоходный + 00.27 ракета, которая была выстрелена на дистанции 3600 метров, она в мишень от центра перекрестия попала где-то в районе 40 см. То есть, в танк она гарантировано попадает», – розповідає Чобіток.
«Ми зараз не експортуємо БТР – 3 РК і БТР3Є1, у нас є іноземні контракти, за якими, до речі, є виставлені багатомільйонні штрафні санкції. І мова якщо йде про експорт, то це 14 одиниць, які ще з 2013 року очікують свого відвантаження», – каже перший заступник Генерального директора ДК «Укроборонпром» Сергій Пінькас.
Поставки за кордон не припиняються, хоча перший заступник гендиректора «Укроборонпрому» Сергій Пінькас в інтерв’ю виданню «Фокус» наполягає, що першочерговим для «Укроборонпрому» є імпорт, а не експорт.
«Ми, не втрачаючи зовнішні ринки, зуміли зосередитися на внутрішніх поставках. Ми зобов’язані спочатку забезпечити всі потреби нашої армії, а вже потім продавати техніку за кордон. Як запобіжник в цій системі працює державна служба експортного контролю, яка видає ліцензії як на ввезення, так і на вивезення товарів – в тому числі подвійного та військового призначення. Ліцензія на експорт такої продукції видається тільки тоді, коли всі силові відомства підтверджують, що цієї продукції вони не потребують».
На жаль, принцип, заявлений керівництвом «Укроборонпрому», на практиці спрацьовує з точністю до навпаки. Краще йде чужим, а гірше – своїм. Чи не тому, що експортні контракти значно вигідніші, бо там є можливості заробити більше не тільки на комісійних, але й в доларах? А саме гроші, а не міркування обороноздатності, завжди відігравали в державному концерні особливу роль. Зараз Київ наполегливо просить Захід допомагати українцям зброєю, але це не заважає підприємствам «Укроборонпрому» продавати її аналоги за кордон. Наприклад, абсурдними виглядають прохання постачати нам американські протитанкові комплекси «Джавелін». Адже Україна й сама виробляє ПТРКа – навіть якщо вони у чомусь і поступаються іноземним.
«Мы, предлагая на внешние ринки ПТРКа, сами ПТРКа не имеем и просим Соединенные Штаты поставить нам птрка. То есть, логики здесь нет», – дивується Василь Чобіток.
ПРОГНИЛІ ДВИГУНИ
Тим часом на Київському Бронетанковому Заводі вибухає новий скандал. Наприкінці минулого року новопризначений керівник підприємства, схвалює закупівлю двигунів до БТРів – за ціну, завищену вдвічі.
Колишній начальник управління з продажів ПАТ «АвтоКраз» Владислав Лисиця, ледве почавши виконувати свої обов’язки директора КБТЗ, підписує договір на постачання дизельних двигунів УТД-20 для бойових машин піхоти БМП та сучасних БТР-3Є1. Таку техніку в Україні виробляють, відповідно, Житомирський та Київський Бронетанкові Заводи. Владислав Лисиця замовляє чотири двигуни за один мільйон шістсот тисяч гривень у ТОВ «Торгівельна Компанія «Чайка». Основним видом діяльності фірми є оптова торгівля м’ясом та м’ясопродуктами. Ми запитуємо про це в Сергія Пінькаса.
– Ви бачили чим вона займається?
– В нас є інформація, так. Чим займається компанія «Чайка».
– Чим?
– Торгівельною діяльністю.
– Якою саме?
– Торгівельною діяльністю.
– Основний квед – м’ясо.
– Я знаю.
Як м’ясо перетворюють на двигуни до бойових машин, їдемо дізнаватися на київську вулицю Червонопартизанську двадцять один. Офіс компанії, вказаний в її реєстраційних документах, виявляється звичайнісінькою квартирою житлового будинку.
У телефонній розмові зі «Слідством.Інфо» директор «Торгівельної компанії «Чайка» Юрій Нетреба каже, що його компанія є лише посередником, який може все.
– Ну почему моя компания должна производить? Я продаю. А кто производит – это моя коммерческая тайна. Я вам скажу, у кого я беру – вы пойдете и у них возьмете. А тогда на чем я? Где я буду зарабатывать свои деньги?
– Как компания, которая торгует мясом, может продавать УТД-20 боевые?
– В течении 5 минут меняются эти квэды. Я имею право торговать всем, чем угодно. Начиная от космических кораблей и кончая атомными дизельными подводными лодками.
Те, що компанія виступила просто «прокладкою», засвідчує ще один договір – між «Чайкою» Юрія Нетреби та науково-виробничим об’єднанням «Босфор» від 19 грудня 2014 року. З тексту зрозуміло, що саме з «Босфору» «Чайка» отримала дизельні двигуни УТД-20. Ціна питання – мільйон двадцять три тисячі гривень. І вже за 3 дні, 22 грудня, «Чайка» підписує договір на постачання цих двигунів Київському Бронетанковому, але вже за мільйон шістсот дев’ятнадцять тисяч. Різниця – шістсот тисяч гривень! Де вони?
Та в.о. директора ДП «КБТЗ» Владислав Лисиця на наші за питання реагує дивно.
– Я с вами говорить не буду.
– А чому? – Не хочу.
– Так ви директор державного підприємства, Владислав.
– А вы кто?
– Я журналіст.
– Откуда это видно?
– Показати вам посвідчення?
– Посвідчення може буть поддельным. – Будь ласка, воно підроблене? Я не эксперт.
– Чому ви заплатили 1 млн 600, якщо двигуни коштують мільйон у «Босфора»? «Чайка» була просто прокладкою?
– Я ж вам сказал, что я не буду с вами разговаривать дальше.
Під договором з «Чайкою» – підпис керівника КБТЗ Владислава Лисиці. Та платіж «Чайці» неможливий без остаточного погодження керівництва концерну «Укроборонпром», до складу якого входить Київський бронетанковий. 23 грудня Лисиця надсилає звернення директору департаменту контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств-учасників ДК «Укроборопром» – Артуру Херувімову. Це – земляк гендиректора концерну Романа Романова, разом з яким вони колись були членами громадської організації «Громадянський Рух «Відродження Херсона».
«В зв’язку з тим, що єдиним виробником в Україні є завод «Південьдизельмаш», який на даний час є банкрутом та фактично зупинив діяльність, та враховуючи відсутність альтернативних постачальників на ринку, було прийняте рішення про придбання чотирьох УТД-20 у ТОВ «Чайка». Вибір обґрунтований тим, що дані двигуни не були у використанні».
Слова «не були у використанні» означає, що двигуни жодного разу не були в експлуатації на бойовій машині. Та всю красиву схему ламає «прийомка» КБТЗ. Її висновок однозначний: усі чотири поставлені «Чайкою» УТД-20 не придатні до експлуатації. Інакше кажучи, це мотлох, і бойові машини з такими двигунами далеко не заїдуть.
В.о. директора ДП «КБТЗ» Владислав Лисиця нарешті вичавлює з себе кілька слів.
– Их вернули.
– І?
– Потом еще раз вернули.
– І?
– Потом еще раз вернули. Потом поставили пригодные.
Замість того, щоб хоч якось пояснити «Слідству.Інфо» присутність фірми-прокладки, яка заробила шістсот тисяч гривень на несправних двигунах для БТРів, в.о. директора КБТЗ Владислав Лисиця підписує наказ «про комерційну таємницю». Цим документом він фактично забороняє своїм підлеглим говорити про можливі проблеми й зловживання на заводі.
І знову ж таки постає питання – чи могли в КБТЗ знову провернути сумнівну закупівлю без відома найвищого керівництва «Укроборонрому»? Тим більше, що тепер ним керує своя людина.
БЕЗЦІННІ КАДРИ
– Я херсонец, я всю свою сознательную жизнь прожил в Херсоне. Я хоть и физик по образованию, моя дипломная работа и магистерская которая я писало на связана с програмированием. Но на самом деле я закончил международний институт бизнеса. Получил степень MBA. Стажировался в Гонконге и Макао.
Так розповідає про себе генеральний директор ДК «Укроборонпром» Роман Романов.
Багата на таланти Херсонщина дала концерну не лише гендиректора Романова, його першого заступника Пінькаса і керівника Київського Бронетанкового заводу Владислава Лисицю. Ще один херсонець Михайло Мосін очолив Житомирський Бронетанковий Завод. Свого чАсу він разом з директором департаменту з нагляду за фінансово-господарською діяльністю «Укроборонпрому» Артуром Херувімовим були співзасновниками херсонського закритого акціонерного товариства «ЮЖСПЕЦГІДРОКОМПЛЕКТ». Як свідчить реєстр судових рішень, у 2009-му Херувімова як його директора разом з головним бухгалтером притягували до відповідальності за ухиляння від сплати податку на прибуток. Та чи не найважливішим критерієм призначення Мосіна директором ЖБТЗ міг бути інший фактор. За нашими даними, вони з Херувімовим – куми.
«Относительно талантов Миши Мосина считаю, что его назначение абсолютно правильное, абсолютно системное и абсолютно оправданное», – рекламує земляка Сергій Пінькас.
Про таланти Михайла Мосіна можуть свідчити його здобутки на колишній посаді – керівника КП «Херсонелектротранс». Тут кажуть, що за його правління комунальне підприємство накопичило борги і розпочало процес банкрутства. Окрім того, через махінації на цій посаді Мосіна судили. За вироком суду він не мав права цілий рік обіймати керівні посади, та врятували неповнолітні діти, і він потрапив під амністію.
«Если есть ещё такие же талантливые, я прошу дать мне их телефоны, я сегодня их буквально отсобеседую, а завтра они пойдут работать на наши предприятия», – каже Пінькас.
Та трапляються й винятки, коли в «Укроборонпром» беруть не земляків і не родичів, а людей справді талановитих. Наприклад, у лютому цього року там знайшлося тепле місце для Антона Пашинського – сина Сергія Пашинського – впливового нардепа, голови Комітету з питань національної безпеки та оборони і, за дивним збігом обставин, Голови Наглядової Ради Державного Концерну «Укроборонпрому». Двадцятичотирирічний Пашинський-джуніор з досвідом роботи у комерційному відділі компанії «Авангардко», яка спеціалізується на виробництві яєць та яєчних продуктів, став директором департаменту №2 укроборонпромівської компанії «Спецтехноекспорт», що опікується закордонними контрактами на постачання зброї.
– Де ви знайшли вакансію, хто вас покликав і так далі?
– Всі питання, от є представники «Укроборонпрому» і до них можете звернутися.
– Ваш батько не клопотав за вас?
– Ні.
– А хто клопотав?
– Ніхто не клопотав.
– Ну, ви десь бачили цю вакансію, чи як було, Антон?
– Ще раз, всі питання…
Його батька, Голову комітету ВР з питань національної безпеки та оборони і Голову Наглядової Ради ДК «Укроборонпром» Сергія Пашинського закиди у корупції відверто дратують.
– Ще раз! Я до призначення мого сина не мав ніякого відношення. Зверніться до керівництва. – Ну як, його само знайшло керівництво, як великого спеціаліста?
– Він великий спеціаліст.
– У чому саме? Він працював у комерційному відділі, де продають курині яйця.
– Він великий спеціаліст міжнародних контрактів.
Наприкінці березня Президент Петро Порошенко заборонив Міністру Оборони Степану Полтораку оприлюднювати деталі укладених угод щодо поставок в армію. Причиною назвав присутність медіа, через які ворог може дізнатися про так зване державне оборонне замовлення з грифом «секретно». На жаль, така таємничість аж ніяк не допоможе здолати ймовірні ознаки корупції всередині самого «Укроборонпрому». Швидше навпаки – дозволить їй розквітнути буйним цвітом. «Слідство» запитує про це в Президента.
– Чи відомі вам факти корупції в «Укроборонпромі»?
– Невідомі. Але я думаю, що вони мають бути розслідувані слідчим органом. В нас зон, вільних від корупції, немає.
Коли в держконцерні «стригли купони» в мирний час, це сприймалося інакше, ніж зараз, коли кожна державна копійка, виділена на війну, може означати різницю між життям і смертю українського воїна. Гроші на крові – вони, погодьтеся, інші.
ЛЮБОМИР ФЕРЕНС, Слідство.Інфо