Наприкінці листопада Міністерство оборони виділило гроші на ремонт військових містечок у Миколаєві. Туди мають заселити українських військових, які вийшли з окупованого Криму. Тільки от роботи фірма-виконавець почала завчасно. Ніби знала, що гроші довірять саме їй і в конкурентів немає жодних шансів. Хто ж ці люди, які вміють зазирати у майбутнє і, головне, що вони наремонтують?
Два замовлення на 25 мільйонів бюджетних гривень розподілили швидко – за так званою переговорною процедурою. Обґрунтуванням стала необхідність терміново розселити кримських військових. У документації також вказано, що роботи треба виконати до кінця року, бо кошти неперехідні.
«Армії цього року законодавчо дозволили купувати фактично без тендерів за так званою переговорною процедурою. Де вона сама обирає і швидко купує…. При цій процедурі звичайно є більші ризики там, корупційні, або те, що буде побудовано чи куплено буде не тієї якості», – каже Олекса Шалайський, експерт з держзакупівель, редактор сайту «Наші гроші».
«Інтобуд», фірма-виконавець ремонту, яку двічі обрали військові, привернула увагу «Слідства.Інфо» з кількох причин. По-перше, вона не місцева, що було б логічним, а з сусідньої Одеси. По-друге, в неї є історія.
Будівельна група «Інтобуд» входила в бізнес-групу відомого підприємця і претендента на посаду міського голови Одеси Олександра Коробчинського. На початку 2011-го його розстріляли на порозі власного будинку. Після смерті Коробчинського-старшого компанія переживала період стагнації. Та у 2014-му знову повстала, мов Фенікс з попелу. Одеські журналісти запевняють: нового директора «Інтобуду», сина Коробчинського Артура узяв під своє крило новообраний мер Одеси Геннадій Труханов. Тепер навіть більшість об’єктів фірма будує в «рідному» для нього Суворівському районі Одеси.
«Насколько говорила с вменяемыми депутатами, все говорят, что у него совсем нет команды и что ему нужно будет как-то список заполнять будущий, вот о таких вещах он думает на ближайшие 2-3 года», – пояснила одеська журналістка і громадська активістка Віра Запорожець.
Чи міг Труханов, чиї фірми постійно виграють тендери на ремонт доріг та будівництво житла, вплинути на результати тендеру? Про причетність високих чинів до рішень по військових містечках вголос заявили представники місцевої «Свободи». До того ж, фірма Артура Коробчинського чомусь зайшла на об’єкти непристойно рано, магічним чином передчуваючи свою перемогу.
«Періодично бувають у нас випадки, коли фірма починає будувати ще не вигравши тендеру або ще не отримавши підряду по переговорній процедурі. Це звичайно грубе порушення закону в кожному випадку», – каже Шалайський.
Візит «Слідства.Інфо» безпосередньо до військових містечок № 5 і №117 підтвердив, що «Інтобуд» активно працює там уже кілька місяців.
Здивовані, ми хотіли розпитати Артура Коробчинського чи іншого представника фірми про їхній дар передбачення. Та прес-служба «Інтобуду» злякалася назви «Слідство.Інфо».
– Программы бывают с разным характером. Тем более, меня смущает название… Типа там факты интриги, скандалы, расследования.
Після відмови «Інтобуду» ми вийшли на будівельників, які на власні очі бачили, як виконують ремонтні роботи у військових містечках. Андрій попросив змінити йому ім’я та приховати обличчя, щоб його не впізнали. Досвідчений будівельник згадує: перше, що його вразило, – це скажені відкати за можливість працювати на об’єктах. А ще – різношерстий склад і низький професійний рівень бригад «одеської» фірми.
– Там попривозили сейчас молдаван, попривозили там с Западной Украины каких-то рабочих.
«У будівництві дуже часто є історії, коли виграють фактично не виробники продукції, тобто не самі будівельники, а так звані фінансові прокладки. Вони забирають на себе гроші. Потім перетворюють їх в кеш, потім цим кешем набирають просто “шабашників”», – каже Олекса Шалайський.
Інші будівельники підтверджують сказане. Вони відверто зізнаються, що ні про яку про якість робіт мови йти не може. На будівництві максимально економлять, тому на українських військових чекає неприємний сюрприз.
– Во сколько занижены цены?
– Если церез фирмы, то где-то вдвое, а если через частников, то в три-четыре раза. Грубо говоря, пол. Ну, такого идиотизма я еще не видел. Из реечек. Там идет внизу на первых этажах земля. Утрамбованная глина. Сверху они ложат реечки. По-моему, 50-ка. Обрешетку 70 на 70. ОСБИ и сверху красят. Я говорю: ну, максимум, ну, полгода. Это чисто делается, я так понял, для галочки.
Им там показал пару ошибок. Типа, вы понимаете, что оно потом будет у вас каждые два года весь этот гипсокартон трескаться? Они: та! «Яка ціна, така стіна» они сказали.
«Андрій»:
– То, что происходит, там просто получается совсем не соответствует тому, что оно должно быть на бюджетном объекте. И, соответственно, идут все нарушения всех видов, какие там только могут быть. Сложно понять, что чему соответствует, потому что никто никогда не видел реальных документом, по которым ведется это строительство. То, что там делается, это всё делается для отвода глаз. На данный момент это всё там обвалится, осыпется, потечет. Потому что там нет заинтересованных людей, там нет контроля. Нет представителя заказчика, не составляются никакие акты. Это просто непонятно, что это не стройка.
Щоб прояснити ситуацію, ми звернулися до замовника ремонтних робіт – Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони. Передусім нас цікавили два питання. Перше: хто і за яким принципом обрав переможця тендерних процедур? І друге: хто контролює хід робіт? Та відповідальний за проведення закупівлі начальник відділу КБ та Р (капітального будівництва та ремонту) Іван Омельченко заявив, що йому заборонили спілкуватися ж журналістами. У нього «бумага».
– У нас бумага пришла, пришел приказ, Вам надо обращаться, как мне сказали, в пресс-центр. Куда это, не знаю.
– А в какой именно пресс-центр? МинОбороны, ваш?
– Наверное. Мне сказали еще, что пришел приказ о запрете всякой-либо…
– Информации?
– Да, информации. И интервью тоже.
Ми звернулися в управлінні інформації Міноборони. Там нам пояснили, що ремонт військових містечок на Миколаївщині – це, виявляється, частина антитерористичної операції на Донбасі.
«Відповідно до пункту 2 постанови Верховної Ради України «Про додаткові заходи щодо зміцнення обороноздатності та безпеки держави від 6 травня 2014 року № 1238-VII», йдеться про заборону посадовим особам публічно надавати інформацію про антитерористичну операцію та коментувати хід її виконання».
Результат: ані коментаря, ані предметних роз’яснень. Можливо, ми почуємо їх тоді, коли вірні своїй присязі українські військові з Криму прибудуть на місце і побачать, як гостинно їх зустріла батьківщина.
Раніше казали, що всі великі капітали в Україні зроблені на російському газі. Нині можна сміливо додавати – і на війні. Одні вмирають, захищаючи Україну, а інші в цей час намагаються нажитися на її бідах.
ОЛЕНА ВАСІНА, ОЛЕГ ОГАНОВ, ТЕТЯНА ГАЙДАБАС, Слідство.Інфо