Отримане листування показало, як колишній менеджер президентської кампанії Дональда Трампа Пол Манафорт домовлявся з двома нинішніми українськими парламентарями про захоплення українського публічного оператора телефонного зв’язку.

Разом зі своїми українськими партнерами одіозний американський лобіст Пол Манафорт збирався сфальсифікувати найбільшу угоду про приватизацію телекомунікацій в цій країні. За велику винагороду Манафорт повинен був забезпечити фінансування цієї угоди. Про це свідчить електронне листування, яке отримали OCCRP.

Через те, що Манафорт не зміг знайти інвесторів, оборутку провели без нього. Під час остаточної приватизації “Укртелекому”, державного оператора телефонного зв’язку імовірним покупцем став Дмитро Фірташ, український медіа та газовий магнат. Зараз триває процес з його екстрадиції з Австрії до США за корупційними звинуваченнями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Доктор “К” для Манафорта, Порошенка і Дерипаски

У 2016 році Манафорт очолював президентську кампанію Дональда Трампа. Зараз він відбуває покарання за податкові злочини та банківське шахрайство. Його ув’язнили через розслідування про втручання Росії у вибори США 2016 року, яке проводив Департамент юстиції США під керівництвом Роберта Мюллера.

Манафорт — давній гравець в американській політиці та бізнесі й має зв’язки по всьому світу. Його стосунки з Україною тягнуться ще від початку 2000-х. Крім цього, він був залучений в президентській кампанії Віктора Януковича у 2010 році.

Пол Манафорт, тодішній керівник кампанії президента США Дональда Трампа, на Республіканській національній конвенції у 2016 році. ФОТО ZUMA Press, Inc./Alamy Stock Photo

Під час цієї кампанії Манафорт тісно співпрацював з двома українськими політиками: депутаткою Юлією Льовочкіною та її братом Сергієм Льовочкіним, який став головою адміністрації президента Януковича. Манафорт і Льовочкіни не гаяли часу, плануючи різноманітні угоди. Про це свідчать тисячі електронних листів, які опинилися у OCCRP. Вони підтверджують, що листування між цими людьми тривали десятиліттями.

Через сім місяців після перемоги Януковича на виборах Льовочкіна написала Манафорту про заплановану приватизацію “Укртелекому”. Вона припустила, що їм вдасться отримати компанію за вигідною ціною, оскільки вони можуть впливати на тендерний процес.

“Шановний пане Манафорте! Нижче наводжу деякі думки щодо проектів, які ми обговорювали”, — написала вона 13 вересня 2010 року. З листа було зрозуміло, що посада її брата, як вищого чиновника в уряді Януковича, може стати у нагоді.

“Ми можемо впливати на умови аукціону. Таким чином, є простір для маневру”, — написала Льовочкіна, яка, серед усього, була також представницею української делегації в ПАРЄ.

ДОКУМЕНТ OCCRP

Електронний лист Юлії Льовочкіної до Пола Манафорта 

Льовочкіна повідомила Манафорту, що вони з братом можуть “структурувати умови тендеру” під себе, та навіть не допустити до участі компанії, у яких будь-яка держава мала частку більше 25 відсотків. “Ми можемо підготувати компанію, яка братиме участь у тендері”, — написала вона.

Льовочкіна також зазначила, що запропонований законодавством фонд, який повинен покрити збитки “Укртелекому” від обслуговування сільських територій, може перевищити вартість компанії майже вдвічі —  приблизно до чотирьох мільярдів доларів.

“Як ви знаєте, закон може бути ухвалений (або — ред.) до приватизації (або — ред.) після. Сподіваюся, ви розумієте, що це означає”, — написала вона, маючи на увазі, що це впливатиме на плани групи.

Фонд для покриття збитків “Укртелекому” так і не запровадили. Але в момент переписки, Манафорт захоплено відповів на електронний лист Льовочкіної. “Я передав інформацію відповідним людям”, — написав він 14 жовтня. “Завтра у нас з ними буде дзвінок. Я запропоную провести зустріч наступного тижня. Мета зустрічі — зібрати усіх учасників за одним столом, обговорити умови, пропозиції та наступні кроки. Хто буде від вас?”

Відповідаючи на запрошення Манафорта, Льовочкіна написала, що серед присутніх буде Григорій Дзекон, тодішній голова “Укртелекому”. Це демонструвало, що він є учасником схеми з приватизації. У електронному листі від 5 жовтня Дзекон порадив Льовочкіній не ділитися деталями про очікувані умови тендеру з потенційними інвесторами. “Вони можуть одразу щось запідозрити”, — написав він.

Зрештою, 16 листопада Манафорт написав Льовочкиній, що не зможе забезпечити фінансування купівлі “Укртелекому”, незважаючи на “тиск” на потенційне джерело фінансування в Китаї. Схема продовжилась без нього.

Адвокати Манафорта не відреагували на запит про коментар.

Латвійський банк

Отримані електронні листи також виявили, що Сергій Льовочкін та Юлія Льовочкіна через довірених осіб були співвласниками латвійського банку Trasta Komercbanka, причетного до Російської Фінансової «Мегапральні» — великої фінансової схеми, розкритої OCCRP у 2014 році. Трохи менше десяти відсотків банку Trasta Komercbanka належали громадянину США Чарльзу Трехерну. 

Але з листування, в якому Льовочкіних називають “Джинджер” та “Фред”, видно, що  Трехерн фактично керував їхнім сімейним бізнесом. Під безпосереднім наглядом Юлії він керував офшорними фірмами, які їм належали (загальна кількість офшорних фірм Льовочкіних становить майже чотири десятки), французькою віллою та колекцією творів мистецтва.

Ключовим завданням Трехерна було знаходити способи приховати, що Льовочкіни є бенефіціарними власниками різних активів. З цією метою він та інші люди виступали довіреними особами для впливових політиків. 

“Ніде і ніколи не слід використовувати ім’я керівникив. Усі політики повинні стояти осторонь бізнесу протягом трьох-п’яти поколінь”, — повідомив Трехерну в електронному листі один із юристів сім’ї. “Кінцевими бенефіціарними власниками повинні бути бізнесмени-іноземці з чистою репутацією”, — рекомендував адвокат. 

Ще одним співвласником банку був діловий партнер і політичний союзник Льовочкіних, тодішній український депутат Іван Фурсін. Йому належали 33% банку. Разом троє співвласників призначили одного члена наглядової ради, яка складалась із трьох осіб. Інші 43% належали Генеральному директору банку Ігорю Буймістеру, бізнес-партнеруЛьовочкіних.

Адвокат Льовочкіних заперечив будь-які порушення з їхнього боку, назвавши питання  журналіста “не заснованими на фактах”.  Трехерн не відреагував на запити про коментарі. 

Окрім того, що Льовочкіни фактично володіли банком, у якому були рахунки російської фінансової «мегапральні», вони також використовували систему, яка з’являлася у базі даних “мегарпальні” OCCRP. Про це свідчить листування.

Наприклад, у 2010 році Трехерн пояснював секретареві Юлії Льовочкіної, як правильно скласти підроблений контракт, щоб здійснити таємні платежі через новозеландську підставну фірму Lynform Capital. Це офшорна компанія, яка з’являлася у “мегапральні”.

“Комерційна діяльність (у підробленому контракті — ред.) повинна відповідати заявленій діяльності компанії. Наприклад, торгівля металами, виробництво морозива чи незаконне ввезення зброї; будь-що, що компанія Lynform повідомила Банку”, — пояснив Трехерн. 

Джекон залишався генеральним директором “Укртелекому” після його приватизації до 2011 року і був членом наглядової ради компанії до 2013 року. Після цього він переїхав до Каліфорнії, де став співзасновником ІТ компанії. В коментарі OCCRP він повідомив, що не може «ні спростувати, ні підтвердити справжність» електронних листів, і сказав, що нічого не знає про намагання Льовочкіних вплинути на приватизацію “Укртелекому”.

Адвокат Ден Шефет представляє інтереси Льовочкіних. Сьогодні і брат і сестра є членами українського парламенту. Крім цього, Сергій є одним з лідерів найбільшої опозиційної партії в країні. Шефет відкинув будь-які звинувачення щодо причетності Сергія Льовочкіна до схеми з приватизацією телекомунікаційної мережі. 

У повідомленні, яке Юлія Льовочкіна надіслала OCCRP зі своєї парламентської електронної пошти, додавши у копію Шефета, вона сказала, що ніколи ні надсилала, ні отримувала жодного листа з тих, що були надіслані з її адреси. Вона назвала витік електронних листів спробою “дестабілізувати політичну ситуацію в Україні шляхом наклепів на належно обраних членів парламенту з метою викликати розбрат і недовіру”.

«Ми представили свого учасника тендеру»

Кінцевий термін подання тендеру по “Укртелекому” був у грудні 2010 року. Відповідно до електронного листа Юлії Льовочкіної до Манафорта, умови тендеру обмежили участь будь-яких компаній, у яких держава володіє часткою в 25 і більше відсотків. Національні та міжнародні компанії, які вже контролювали чверть українського ринку телекомунікацій, також не могли взяти участь у тендері.

Ці умови виключили ряд зацікавлених компаній. Зрештою, єдина пропозиція надійшла від Європейської Корпорації з Приватизаційних Інвестицій (EPIC), маловідомої інвестиційної фірми, що базується у Відні. Під час приватизації “Укртелеком” оцінив власну вартість у 2 мільярди доларів. Але EPIC придбала її лише за мінімальну ставку в 1,3 мільярда доларів.

Співвласник EPIC та керуючий партнер Пітер Голдшайдер заявив лондонському виданню Financial Times, що компанія не є посередником жодного олігарха і що тендер був справедливим. Зараз Голдшайдер працює на компанією з бездротових технологій Rivada Networks. Він повідомив OCCRP, що поточні судові процеси та угода про нерозголошення не дозволяють йому давати коментарі. Але дані, отримані OCCRP, вказують, хто ж стояв за EPIC.

У листопаді 2010 року, лише за кілька тижнів до приватизації, Юлія Льовочкіна написала Манафорту: “Інформую вас, що ми представили свого учасника тендеру. Більше чекати ми не могли”.

Олександр Рябченко (ліворуч), керівник Фонду держмайна України, тисне руку Вольфгангу Гертішу, представнику австрійської інвестиційної фірми EPIC, під час зустрічі в Києві в 2011 році, на якій EPIC викупила в українського уряду основний пакет акцій “Укртелекому”. ФОТО Гліб Гаранич/Reuters

EPIC назвав своїх бенефіціарів у тендерній пропозиції. Ними були Голдшайдер та чотири інші співвласники. Однак, як свідчать корпоративні записи, лише за два роки після придбання Укртелекому роль EPIC у структурі власності була замінена зареєстрованою на Кіпрі фірмою Raga Establishment.

Діаграма структури власності, отримана журналістами, яка включає Raga, дає зрозуміти, хто її справжній власник. Холдингові компанії офшорної фірми також зазначені, як холдингові компанії для групи DF, конгломерата, який належить українському медіа та газовому магнату Дмитру Фірташу. Сергій Льовочкін має частку в компанії хімічних продуктів і добрив Ostchem, яка є дочірньою компанією групи DF.

Боротьба за здобич

У червні 2013 року Raga продала “Укртелеком” за 886 мільйонів доларів компанії “Систем Кепітал Менеджмент” (SCM). Ця компанія належить одному з найбагатших українців, Рінату Ахметову. Проте угода не завершилась, і Raga подала позови проти SCM у Лондонські та Кіпрські суди. Але отримала лише одну виплату у розмірі 100 мільйонів доларів.

Цей судовий процес розкриває інші деталі щодо бенефіціарів різних залучених компаній, що підкреслюють роль Фірташа у придбанні “Укртелекому”.

6 червня 2018 року Компанія SCM заявила, що намагалася відмовитися від покупки “Укртелекому” після того, як виявила, що Raga не виконала зобов’язань щодо інвестування в інфраструктуру компанії. Це, за словами SCM створювало ризик, що “Укртелеком” повернуть у державну власність.

У своєму позові проти SCM, Raga заявила — всупереч попередній позиції EPIC, що її бенефіціарами були Голдшайдер та його партнери — що її єдиним бенефіціаром на момент продажу був український банкір на ім’я Денис Горбуненко. SCM, своєю чергою, доводила в суді, що Горбуненко був довіреною особою Фірташа.

Отримані електронні листи демонструють глибші зв’язки між Горбуненком та Фірташем. У 2014 році Фірташа арештували у Відні. Його звинуватили у тому, що він сплачував хабарі за придбання дозволу на видобуток титану в Індії. Горбуненко разом з юристами і піарниками Фірташа розробляв стратегію захисту олігарха.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ “Боїнг”, Індійський титан і рекордна застава у $125: що відомо про справу Фірташа

Хоча Манафорту не вдалося нажитися на схемі з приватизації телекомунікаційної компанії, це не перша його спроба вести справи із Фірташем. У 2009 році чоловіки обговорювали можливість створення міжнародного фонду для купівлі проблемних об’єктів, згідно з отриманими електронними листами.

Того ж року Манафорт закінчив електронного листа Фірташу оптимістичним вітанням: “Наша дружба та партнерство триватимуть довгі роки. Вперед до теперішніх та майбутніх успіхів!”